Капелан монастиря був шокований почутим від неї. Він сказав: «Моя дитино, це щось жахливе, страшне, краще взагалі про таке не думати!»
У своїй душі Тереза почула слова: «Ти помреш, ніколи не дійдеш до неба, ти загинеш, ти будеш проклята!»
Святу Терезку знають головно як винахідницю «малої дороги» радісної та безмежної відданості Богу. Слова, які вона використовує у своїх записках, сповнені дитячої довіри. І ми навіть можемо подумати, що її шлях віри був солодким і безтурботним. Тим часом же Тереза пережила дуже глибоке випробування віри — втрату всього, що становило її втіху.
Терезка зазнає темряви
Акт жертвування себе Милосердній Любові, який Тереза склала 1895 року, доповнив її радість від буття любов’ю в серці Церкви. Зазнаючи легеневої кровотечі через захворювання на туберкульоз, вона раділа тому, що піде до свого Господа, до Неба.
Однак досить швидко її радість перемінилася у випробування віри. Стан її здоров’я погіршувався, і Тереза впадала в темряву. Ось як вона сама про це пише:
«Коли хочу, згадуючи осяйну країну, до якої прагну, дати спочинок своєму серцю, змученому пітьмою, що його оточує, — моя мука подвоюється, мені здається, що темрява голосами грішників каже мені — ‘ти мрієш про світло, про країну, що пахне найприємнішими запахами, мрієш вічно мати Творця всіх цих чудес; думаєш, що одного дня вийдеш з імли, що тебе оточує; давай, давай, радій смерті, яка дасть тобі не те, чого очікуєш, а ніч іще глибшу, ніч НІЩО».
Темна ніч святої
Тереза не сумнівалася в існуванні Бога, а її стосунки з Ісусом були сповнені любові. Випробування торкнулося її віри у своє спасіння. Її досвід підривав віру в існування життя по смерті.
Вочевидь такі «ночі» Церкві добре відомі, мають довгу історію в традиції Кармелю. Вже св. Йоан від Хреста, якого співбрати замкнули у в’язничній келії, описав той досвід згодом як «темну ніч» на шляху до повного з’єднання з Богом.
Однак Терезка не знала, як їй вписати своє випробування віри в цю кармелітську традицію, що говорить про «пасивне очищення». Тому наука вчителів Кармелю тут не могла стати їй розрадою.
Найбільше випробування віри
Капелан монастиря був шокований тим, що Тереза йому відкрила. Він казав: «Дитино моя, це щось жахливе, страшне, краще взагалі про це не думати». Як легко здогадатися, це було не особливо втішним. «Я ніколи не припускала, що можна стільки страждати. Ніколи! Ніколи!» — напише Терезка в «Жовтому зошиті».
У ХІХ столітті точилося багато суперечок і дискусій, у яких першу скрипку грали прихильники Просвітництва, матеріалізму та егоїзму. Тереза з Лізьє на собі зазнала випробувань своєї епохи. Найбільшим випробуванням для неї було те, що по смерті вона могла би не потрапити до Неба, а обернутися в ніщо.
У своєму нутрі вона чує слова: «Ти помреш, ніколи не підеш до неба, ти будеш засуджена». Терезка в дусі Євангелія від св. Матея визнавала, що вірить у Злодія (Мт 24,43), але зазнає сильної спокуси стосовно Неба. «Яке це дивне і позбавлене зв’язку!» — зізнається вона у щоденнику.
Хочеш вірити?
Однак вона не зупинилася на цьому досвіді. Хоча її душа була немовби підвішена в порожнечі, Тереза попри це — немовби обік цього — починає примножувати акти віри. Вона каже: «Господи, я приймаю те, що перебуваю в темряві, щоб невіруючі отримали світло. Господи, прости мені те, що я не перестану чинити акти віри».
Вона також слухає поради священника, який радить їй написати своє визнання віри і носити його біля серця. Терезка йде ще далі і записує власною кров’ю на шматку дерева: «Ісус — моя єдина любов».
Вона пише не тільки своє credo, але й невеликі вірші, що можуть викликати захват своєю легкістю й радістю. Однак до матері Гонзаги, настоятельки Кармелю, Терезка звертається з таким зізнанням: «Коли я співаю про щастя Неба, вічне посідання Бога, — не відчуваю жодної радості, бо співаю просто про те, у що хочу вірити».
Славити Бога у кризі
В усьому своєму болю і стражданні Терезка пише: «Тому також, попри страждання, яке відбирає в мене всю радість, я, однак, можу вигукувати: Господи, Ти переповнюєш мене РАДІСТЮ через УСЕ, що робиш!»
У цьому випробуванні Тереза прославляє Бога, особливо — Його лагідність і милосердя. Вона вдячна Богу, коли усвідомлює, що це випробування настало допіру тоді, коли вона була спроможна його знести. Ось як вона пише: «Раніше, гадаю, це би позбавило мене відваги».
Незвичайне у св. Терезки є те, що в цьому випробування пітьмою вона примножує акти віри і не піддається темряві, яка її оточує. Її позиція може бути для нас дуже важливим натхненням. Хай би яким був зміст наших емоцій, думок, внутрішніх пережиттів і терпінь, ми можемо попри все це — немовби обік — віддавати все своє існування Богу.
Терезка показує, що в критичний момент життя не обов’язково стануть у пригоді якісь ексклюзивні поняття духовності, такі як «темна ніч». У дусі «малої дороги» Терези з Лізьє ми можемо прийняти те, шо переживаємо, таким, яким воно є, — і віддати його Богу.
«Я уподібнююсь до Нього»
Смерть Христа і Його воскресіння охопили Божою любов’ю кожне людське переживання, кожну людську думку й емоцію. Тереза показує, що Бог є з нами без огляду на те, наскільки темним і похмурим є те, що ми зараз переживаємо.
Тереза пише: «Найбільша смерть із любові — це смерть із любові, така як в Ісуса на хресті. А ми знаємо, що Ісус помирав у терзаннях. Я відчуваю, що через це також і в цьому уподібнююсь до Нього».
Тим самим Терезка показує нам, що «мала дорога» може провадити також і через глибоку кризу.
Переклад CREDO за: Адам Полескі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
