Нам може бути знайоме відчуття прагнення Бога, та є один аспект молитви, про який ми можемо забути: це те, як Бог прагне нас.
Бог прагне нас більше, ніж ми Його, і терпеливо чекає, коли ми потягнемося до Нього.
Катехизм Католицької Церкви підкреслює цю просту реальність молитви, зосереджуючись на її глибокій таємниці:
«”Коли б знала ти Божий дар!” (Йн 4, 10). Чудо молитви відкривається саме біля криниць, до яких ми приходимо, шукаючи води: тут Христос виходить назустріч кожній людині, Він перший шукає нас і Він — Той, Хто просить пити. Ісус спраглий, Його прохання йде з глибин Бога, що прагне нас. Молитва, знаємо ми це чи ні, є зустріччю Божої спраги з нашою спрагою. Бог спраглий, щоб ми були спраглі Його» (ККЦ, 2560).
Мати Тереза, якій був добре відомий цей аспект молитви, завжди прагнула висвітлити слова Ісуса на хресті: «Спраглий Я!»
У одному з листів вона написала: «Він жадає тебе. Він любить тебе завжди, навіть коли ти не відчуваєш себе гідним. Коли тебе не приймають інші, — іноді навіть і ти сам, — Він завжди тебе приймає».
Молитва — це завжди відповідь Богові, усвідомлюємо ми це чи ні. Бог спочатку створив нас, і тепер постійно кличе нас додому.
Щоразу, коли ми молимося, ми відповідаємо на це запрошення і просимо у Бога тієї життєдайної води, якої потребує наша душа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
