75 днів. 2,5 місяці. 25 000 тисяч голосів. Історії надії та відчаю. Історії, які викликають усмішку та сльози. Історії боротьби. Історії незламності.
Цей уривок часу напевно увійде в історію України та в історію київського римо-католицького храму св.Миколая.
Петиція про передачу костелу св. Миколая Церкві назбирала необхідну кількість голосів за 15 днів до закінчення терміну.
Історія про єднання. Історія про те, як віруючі та невіруючі стояли пліч-о-пліч. Історія про те, що ми, українці, знов обʼєднались. Бо нас обʼєднує жага. Жага до справедливості.
Ми обʼєднались коли били дітей на Майдані в 2013‑му. Ми обʼєднались коли рашисти напали на Україну. Ми обʼєднались, коли руйнується те, що дороге для киян та всієї України. Наш Нотр Дам. Але не буде правильним порівнювати наше рідне, українське, з європейським. Бо руйнується наш винятково український храм, місцева перлина. І ми не можемо цього допустити.
27 жовтня 2023 року на сайті КМУ було зареєстровано петицію щодо передачі костелу св. Миколая релігійній громаді Римо-Католицької Церкви — що вже було раніше закріплено як у розпорядженні КМУ так і в Меморандумі між Мінкультом та парафією. Але домовленості так і не здійснилися. А храм продовжує занепадати.
Однак ми не здаємось. Майже одразу віряни та небайдужі громадяни почали активно виражати свою громадську позицію.
«Пам’ятаю перші дні. Я зробила пост в Instagram сторінці молоді парафії св. Миколая із закликом до підпису петиції. Нас було 300 підписників. Станом на зараз цей пост набрав понад 2500 лайків, а охоплення становило 20 000 осіб. Але найяскравіше памʼятаю, як влетіла в кімнату з криками: «Нас репостнула Ірена Карпа (відома українська письменниця). Вона з нами!» — пригадує перші дні парафіянка та, як її назвали журналісти, комунікаційниця храму св. Миколая, Марія-Тереза.
«Відомі громадські діячі, журналісти, актори, відомі богопосвячені особи різних конфесій — всі вони долучались до справи підтримки та підписання петиції», — зазначає настоятель парафії св. Миколая, доктор теологічних наук о. Павло Вишковський ОМІ. «Для нас це доказ того, що ця справа турбує не тільки вірян, а всіх небайдужих громадян нашої держави. Тепер, особливо ж у часи війни, до людей дедалі більше доходить голос Божого Закону, особливо — Сьомої заповіді: ‘Не кради’. Нас об’єднує не лише бажання врятувати храм, але й проста людська жага справедливості: щоб цей Божий дім, який у Церкви вкрали комуністи ще 1938 року, і досі різні їхні послідовники користувалися і наживалися вкраденим, прикриваючи це несправедливими людськими законами, — щоб цей храм нарешті міг бути повернений його власникам, парафії, чиї предки його будували».
Однак лише на перший погляд усе було легко. Від перших днів підписанти стикалися з багатьма проблемами.
По-перше — технічна складова. Сайт постійно або «лягав», або видавав помилку. «У мене вийшло підписати з шостого разу!» — каже одна з підписанток. А інша згадує, що аж за восьмим разом підписала петицію. Наприкінці сайт блокував підписання двічі. «Один раз недоступне було підписання протягом 18 годин, а другого дня — 26 годин. Ми втратили велику кількість голосів, бо люди технічно не могли скористатися своїм конституційним правом», — підкреслює настоятель парафії.
«Звісно, не всі є прихильниками нашої петиції; ми це прекрасно розуміємо. Було і прикро, коли стикались не просто з негативними відгуками, але з позицією байдужості. На превеликий жаль, було й таке — і, мабуть, це боліло найбільше: байдужість і відсутність віри в те, що зможемо набрати [необхідну кількість голосів]», — ділиться переживаннями одна з активісток.
«А я, наприклад, хочу подякувати всім, хто в нас не вірив. За що, спитаєте ви? За те, що завдяки вам ми ще більше побачили дію Бога! Я переконувалась, як ‘немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне’. Переговори, нові знайомства — це все зробило нас іще міцнішими, і ми не раз переконувалися, що Бог із нами. Опустились руки — лайк від співачки Jerry Heil. Заходиш — і бачиш репост від виконавиці Viviene Mort. Далі — підтримка Альони Гудкової, організаторки КУРАЖ БАЗАР у Києві. Це було неймовірно! Від цієї єдності й підтримки голова справді йшла обертом. Про це мають знати люди. Це більше ніж просто 25 000 голосів! Це доказ. Доказ єдності українців в боротьбі за справедливість», — каже з вірою Марія-Тереза.
«У вас нічого не вийде» — фраза, яку напевно найчастіше чули за ці 75 днів.
«Що ти можеш?» — напевно казали Давидові перед битвою з Голіафом.
«Ти помреш!» — можливо, казали Даниїлові в ямі з левами.
«Мойсей? Той вбивця?» — безсумнівно з осудом казали про Мойсея.
«25 000? Та ви не наберете стільки!» — казали нам.
Але «якщо Бог з нами — хто проти нас?». Ми переможемо!
фінансово.
Щиро дякуємо!
