Новий Завіт багатий на послання, адресовані раннім християнським громадам — коринтянам, ефесянам чи солунянам.
Однак у ньому також є чотири листи, написані окремим особам, — зокрема, два послання до Тимотея і одне — до Тита.
Ким вони були?
Папа Бенедикт XVI розмірковував про цих двох святих під час загальної аудієнції у 2006 році, наголосивши, як високо їх цінував апостол Павло:
«Погляньмо сьогодні на двох найближчих співробітників [св. Павла]: Тимотея і Тита… Павло у своїх посланнях згадує Тимотея принаймні 17 разів… З цього можна зробити висновок, що Павло його дуже поважав. Справді, апостол доручив Тимотею важливі місії і ставився до нього майже як до свого “альтер-его”».
Так само й Тит виявився гідним товаришем, що також отримав важливі завдання:
«У листі, адресованому Титу, апостол хвалив його і називав своїм “щирим сином у спільній вірі” (Тит 1, 4)… Павло послав Тита, якого назвав також “своїм товаришем і коло вас співробітником» (2Кор 8, 23), щоб той організував фінальні збори єрусалимських християн».
Часом святий Павло здається нам такою грандіозною постаттю, що у нас складається враження, ніби він він усе зробив сам. Проте з його листів ясно випливає, що апостол покладався на багатьох людей, зокрема на Тимотея і Тита, як зауважує Папа Бенедикт XVI:
«Якщо ми обміркуємо постаті Тимотея і Тита разом, ми усвідомимо певні дуже важливі факти. Найважливіший із них — це те, що під час своєї місії Павло звертався до соратників… очевидно, що він не робив усе сам, а покладався на надійних людей, які розділяли з ним зусилля і відповідальність».
Цей факт нагадує нам, що у своєму християнському житті ми не маємо бути самотніми — нам потрібна допомога інших людей не тільки щоб не тільки проголошувати Євангеліє, але й жити ним щодня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
