Новий Завіт цікавий тим, що він переважно складається з листів, надісланих певним християнським громадам.
Згодом Церква розпізнала у цих посланнях присутність Святого Духа і офіційно внесла їх до канону Святого Письма.
Більшість цих листів написані до ранніх християнських спільнот в Ефесі, Коринті й Солуні. Однак чотири послання були адресовані окремим людям — два Тимотеєві, одне Титові й одне Филимонові.
Тимотей
«Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого» (1Тим 1, 1-2).
Тит
«Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом, — який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, — Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса» (Тит 1, 1-4).
Филимон
«Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей — Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа» (Флм 1, 1-3).
Цікаво поміркувати про те, як Церква зберігала листи, що спочатку були мали конкретних адресатів, але потім поширилися по всьому світу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
