У контексті вшанування в Італії цивільних жертв війни Папа Франциск звернувся із закликом, присвяченим надто численним цивільним жертвам війн, які точаться у світі сьогодні, вказуючи на Близький Схід та Україну.
Загальна аудієнція, що в середу 31 січня 2024 р. відбувалася в залі Павла VI у Ватикані, проходила напередодні Національного дня цивільних жертв війни. Його в Італії відзначають у перший день лютого. Тож перш ніж привітати італійських учасників аудієнції, Святіший Отець використав цю нагоду, щоби привернути увагу до страждання цивільного населення в сьогоднішніх війнах, пише Vatican News.
«Завтра в Італії відзначається Національний день пам’яті цивільних жертв війни. Молитовно вшановуючи пам’ять загиблих у двох світових війнах, згадаймо також численні — занадто численні! — цивільні, беззахисні жертви війн, які, на жаль, досі вмивають кров’ю нашу планету, — як те, що діється на Близькому Сході та в Україні. Нехай же крик їхнього болю торкнеться сердець провідників держав і спонукає до проєктів миру», — побажав Святіший Отець. Читаючи новини цих днів, бачимо велику жорстокість. «Просімо у Господа миру, Він завжди лагідний, Він не жорстокий», — додав Франциск.
Повчання про гнів
Цієї середи Папа поділився роздумами про гнів, якому була присвячена чергова катехиза з циклу про пороки та чесноти. Він зазначив, що людині, опанованій гнівом, важко приховати цей імпульс, який можемо розпізнати через рухи тіла, дихання, погляд.
Ідеться про «порок, який нищить людські стосунки». Він є вираженням «неспроможності прийняти відмінність іншого», особливо тоді, коли його рішення не збігаються з нашими. І це не обмежується лише помилками людини; дратувати починає все — її голос, прості щоденні жести, спосіб мислення.
У молитві «Отче наш» Ісус спонукає нас молитися за наші людські стосунки, які є «замінованим полем», сказав Святіший Отець. Ми маємо в житті справу з «боржниками», але також і самі «не завжди всім виявляли любов належною мірою». «Ми всі — грішники, всі з від’ємними рахунками, не забуваймо про це; і тому нам усім потрібно вчитися прощати, щоб отримати прощення. Люди не залишаться разом, якщо не практикують мистецтво прощення, наскільки це по‑людськи можливо. Гніву протистоїть доброзичливість, відкритість серця, лагідність, терпеливість», — наголосив Франциск.
На завершення він зауважив: хоч цей «жахливий порок» є початком війн і насильства, то не все, що може народитися з гніву, є помилковим. Іноді буває добрим, коли гнів виплескується правильно. Якщо людина ніколи не гнівається, якщо її не обурює несправедливість, якщо вона не відчуває спротиву на вигляд гноблення слабшого, — то це би означало, що ця особа не є людяною ані тим більше — християнином. Папа вказав на приклад Христа, який показав нам, що існує також «святе обурення». Ісус не відповідав злом на зло, але у випадку торговців у храмі повівся суворо — проте керуючись не гнівом, а ревністю за Божий дім. У цьому й полягає критерій розрізнення, «і нам належить із допомогою Святого Духа знаходити належну міру пристрастям», щоб «виховувати їх, спрямовуючи до добра».
фінансово.
Щиро дякуємо!
