Кілька порад на Великий Піст

Піст, молитва і милостиня — це три стовпи Великого Посту. Але цим трьом передує те, що сказав Ісус: покайтеся і вірте в Євангеліє.

Наше життя занадто швидкоплинне. Й  уже добре, що в ньому є такі речі, як піст. І хоча для нього характерні темні кольори, сум, жалоба, покута, — насправді нам це дуже потрібно. Тому що ми маємо можливість сповільнитися, замислитися, зробити іспит совісті, подивитися: можливо, я десь збочив з дороги. І повернутися на правильний шлях.

Як постити у воєнний час?

Піст, молитва й милостиня — це три стовпи Великого Посту.

Молитва. Про молитву ми всі знаємо дуже багато. Зокрема, на CREDO щодня можна знайти відповідні молитви. Але найголовніше — це саме молитися. У який спосіб, якими молитвами, індивідуально чи у спільноті — не так важливо. На жаль, за два роки повномасштабної війни люди стали молитися набагато менше. Часто вони лише говорять, що потрібно молитися, але самі цього не роблять. Натомість маємо посилити наші молитви.

Піст. Останніми роками часто цитують великого проповідника, Вчителя Церкви, Йоана Золотоустого, який казав, що немає сенсу відмовлятися від їжі й далі поводитись як вороги. Фраза «В піст головне не їсти одне одного» стала надзвичайно популярною. Особливо часто її згадують під час Великого Посту. На жаль, деякі люди перекручують сенс цих слів, кажучи: якщо «не їси» ближнього, то постити не потрібно.

Натомість Йоан Золотоустий не заперечував значення посту. Він наголошував на його важливості, ролі й застосуванні. Він казав, що з посту повинні випливати певні вчинки і християнське життя. І звісно, це не означає, що коли постиш, то можна обмовляти інших, вважати себе кращим за інших, принижувати. Потрібне і одне й інше: піст і любов до ближнього; піст і смирення.

Піст має провадити до благочестя, до покаяння, до сповіді, а потім — до Причастя. Постити потрібно; відмова від чогось потрібна. Це може бути як стриманість у їжі — в якійсь конкретній або в її кількості чи якості, — так і утримання від інших речей. Блаженний Карло Акутіс казав, що найкращий піст — це відмовлятися від сучасних технологій, соціальних мереж. Для багатьох людей сьогодні важче відмовитися від сидіння в соцмережах або від перегляду відео, серіалів чи переписки в чатах і суперечок у коментарях, ніж від якоїсь їжі. У кожного є те, що затуляє йому Бога.

Милостиня. Війна змінила і милостиню. Раніше ми «подавали» переважно окремим людям на вулиці, часто навіть розуміючи, щ вони використають ці кошти на алкоголь. Війна значною мірою навчила нас волонтерити — давати милостиню. Найчастіше це збори на медичну допомогу, на автомобілі, які можуть зберегти комусь життя і здоров’я. Серед усіх мінусів воєнного часу плюс — це те, що ми навчилися гуртуватися, підставляти плече, допомагати одне одному. Добре, що ми маємо змогу донатити. І будьмо щирі: допомагаючи ЗСУ, ми насправді допомагаємо собі. Не їм треба, щоб у них були автомобілі та інше; це нам треба, щоб у них усе це було. Якщо можемо допомагати, підтримувати, то робімо це.

Можна давати милостиню не лише тоді, коли маєш дуже багато і не знаєш, що з цим зробити. Милостиня — це коли даєш те, що можеш, навіть якщо маєш мало; якщо ділишся тим, що самому би знадобилося.

Нам є за що постити, за що молитися, є кому жертвувати. Тому потрібно це робити.

4 євангельські поради на Великий Піст

В Євангелії від Марка (Мк 1, 12-15), яке ми читаємо на початку Великого Посту, автор описує, як Дух вивів Ісуса в пустелю. Після 40 днів, проведених у труднощах, пості та спокусах сатани, Ісус повертається у Галілею і проповідує Євангеліє. Він каже: «Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!» Що означають для нас ці слова Ісуса під час Великого Посту? Можемо побачити в них декілька порад.

Фразу «сповнився час» у Євангеліях ми чуємо досить часто. Це означає «не зволікай», «не відкладай на завтра». Якщо маєш із чого — кайся вже сьогодні. Виправляйся вже нині. Бо завтра може не бути.

Ісус каже, що «наблизилося Царство Боже». Це передусім означає, що Ісус є тим Месією, на якого чекали, й зараз відбудеться найважливіше — те, що має відбутися, що заповідали пророки. Він проповідуватиме, розповідатиме про Боже Царство, й цим його наближатиме. Насправді воно вже дуже близько до нас. З іншого боку, Ісус розкриває нам есхатологічне розуміння життя людини: потрібно думати не лише про теперішній час, про матеріальне — бо воно скінченне, — а про майбутній вік. Бо він настане. Готуйся до нього вже зараз.

Який висновок із того, що Боже Царство наблизилося? Зазвичай ми готуємося до важливих подій чи, наприклад, до зими: заготовляємо дрова, купуємо теплий одяг, взуття тощо. Натомість до приходу Божого Царства маємо приготувати свою душу. Про неї треба подбати. Ісус розповідає, як саме: «Покайтеся і вірте в Євангеліє». Євангеліє дає вічне життя. Це той засіб, те «паливо», яке обігріє; та їжа, яка наситить, і ми не помремо від духовного голоду.

Повністю проповідь о. Миколи Мишовського можна подивитися тут.