Страждання і смерть Ісуса Христа — це центральні події християнської віри. Це ціна нашого спасіння і приклад для кожного Христового учня.
Християни створили (або містично отримали) різні способи молитовних роздумів над цими подіями. Це, зокрема, Хресна Дорога та скорботні таємниці Святого Розарію; розп’яття також знаходиться на почесному місці в наших оселях.
Існує ще одна особливо цікава, але маловідома молитовна практика: споглядання Рани Рамена Ісуса. Легенда розповідає, що у ХІІ ст. св. Бернард із Клерво питав Ісуса на молитві, про які з Його ран ніхто досі не згадував та які з них завдавали Йому найбільшого болю.
Ось що Господь відповів св. Бернардові: «Вона з’явилася на Моєму рамені під час Хресної Дороги. Ця рана була болючішою за інші, проте люди її не зауважували».
Згодом святий Бернард склав цю молитву:
«Наймилостивіший Ісусе, мій найтихіший Агнче Божий! Я, жалюгідний грішник, вітаю й поклоняюся Твоїй Найсвятішій Рані, що завдала Тобі дуже сильного болю, коли Ти ніс тяжкий Хрест, який рвав Твоє Тіло і оголяв Твої кості. Вона заподіяла Тобі більше мук, ніж будь‑яка інша Рана на Твоєму Пресвятому Тілі. Люблю Тебе, Ісус Найскорботніший; славлю і величаю Тебе, і складаю подяку Тобі за цю найсвятішу і найболючішу Рану! Благаю Тебе в ім’я Твоєї муки і нищівного тягаря Твого тяжкого хреста, будь милостивий до мене, грішника, прости мені всі мої тяжкі та легкі гріхи та веди мене до Неба дорогою Твого Хреста. Амінь».
Цю молитву приписують кільком іншим святим. У будь‑якому разі, це гарна молитва, затверджена Церквою.