Хоча наука може пояснити багато речей у Всесвіті, молитва виходить за межі наукового методу. Молитва — це діяльність, якою люди в усьому світі займаються щодня. Для наукової спільноти було би логічно зацікавитися молитвою і спробувати її проаналізувати.
Проблема полягає в тому, що молитва виходить за межі науки, і її не можна пояснити виключно природними міркуваннями.
Катехизм Католицької Церкви вказує на цю помилку в розділі про молитву:
«Нам також слід опиратися ментальності “світу цього”; вона ж бо проникає в нас, якщо ми не пильні. Наприклад, правда буцімто лиш те, що перевірене розумом і наукою (однак молитва — це таїнство, яке переходить межі нашої свідомості і нашої підсвідомості); правда — це нібито цінності виробництва і продуктивність (а молитва непродуктивна, і тому непотрібна); хтивість та вигода — це немов критерії правдивості, добра і краси (а молитва, “любов Краси” [φιλοαλία], захоплюється славою Живого та Правдивого Бога); протиставляючи молитву активізмові, її уявляють як втечу від світу, (тимчасом християнська молитва не є ні відверненням від історії, ні втечею від життя)» (ККЦ, 2727).
Молитва не вписується у шаблони сучасних наукових досліджень. Її неможливо схопити або дослідити під мікроскопом, її неможливо піддати медичним тестам чи зробити рентгенівський знімок.
Коли молитву розглядають лише як людську діяльність, це виключає з неї присутність Бога.
Віра і наука
Святий Йоан Павло ІІ застерігав від такого погляду на світ у зверненні до науковців 2000 року:
«У минулі століття наука з її захопливими відкриттями займала панівне місце і часом вважалася єдиним критерієм істини або шляхом до щастя. Роздуми, засновані виключно на наукових елементах, намагалися привчити нас до культури підозріливості та сумнівів. Вони відмовлялися розглядати існування Бога або дивитися на людину в контексті таємниці її походження та її кінця, ніби ця перспектива могла поставити під сумнів саму науку. Іноді вона розглядала Бога просто як розумову конструкцію, яка не протирічить науковим знанням. Ці погляди віддалили науку від людини і від служіння, яке вона покликана їй запропонувати».
Натомість Папа благав учених бути відкритими до таємничої роботи Бога у Всесвіті:
«Присвятіть всю свою енергію розвиткові культури та наукового підходу, які завжди даватимуть можливість розкривати присутність і втручання Бога».
Якщо ми сподіваємося, що наука може пояснити нам усе про молитву, ми будемо дуже розчаровані.
Звісно, молитва стосується тіла, але також і духу, частини людської особистості, яку сама лише наука не в змозі покласти на препараційний стіл.
Молитва завжди містить таємничий аспект, і саме тут виявляється віра. Якщо ми хочемо молитися, нам потрібно мати віру в Бога, у те, що Він із нами і кличе нас назад до себе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
