Внаслідок парламентських виборів, які нещодавно пройшли у Південній Кореї, на керівних посадах опинився найвищий відсоток католиків за всю історію. З огляду на представників правлячої та опозиційної партій, схоже, що навіть ті корейці, які дотримуються різних політичних поглядів, єдині у своїх релігійних поглядах.
Як повідомляє Aleteia з посиланням на UCA News, на виборах 10 квітня католики отримали 53 місця від Демократичної партії Кореї, а ще 16 — від правлячої Партії влади народу. Ще 11 католиків посіли місця у парламенті як представники Партії нових реформ. Загальна кількість новообраних депутатів-католиків у парламенті Південної Кореї сягнула 80 — це найвищий показник за всю історію виборів.
Незважаючи на те, що католики присутні у кожній партії, під час цього виборчого циклу урядова динаміка у Південній Кореї помітно змінилася. Опозиційна Демократична партія отримала 161 місце, тоді як Партія влади народу, до якої належить президент Юн Сук Йоль, зайняла лише 90 місць.
Хоча багато з цих можновладців зберегли за собою після останніх виборів місця, які раніше вже посідали, вибори 2024 року показали зростання загальної кількості католиків, яка зараз становить 27% від 300-місного парламенту — порівняно з 25% у 2020 році.
Ця частка майже точно відображає кількість християн у Південній Кореї, яка становить близько 28% населення, з них 11% — це католики.
Хоча такому зростанню народної довіри до католицьких лідерів немає чіткого пояснення, варто звернути увагу на нещодавні коментарі корейського кардинала Лазаря Ю Хен Сіка, префекта Дикастерію у справах духовенства, який говорив про схильність його народу ставитися до багатьох аспектів життя як до покликання.
«Покликання — це, по суті, поклик бути щасливим, взяти на себе відповідальність за своє життя, реалізувати його повною мірою, не змарнувавши, — сказав кардинал у коментарі ватиканській газеті. — [Шлях до щастя] згодом втілюється і реалізується у життєвому виборі, у конкретній місії та у багатьох повсякденних ситуаціях.
Ми не повинні думати, що духовний аспект може розвиватися окремо від людського, таким чином приписуючи Божій благодаті якусь “магічну” силу. Бог прийшов у тілі, і тому покликання, до якого Він нас кличе, завжди втілюється у нашій людській природі».