Як правило, коли ми хочемо помолитися Богові, ми відразу переходимо до своїх прохань, розгортаючи перед Ним цілий список вимог.
Та хоча Бог із задоволенням слухає наші молитви, Він навчив нас молитися так, щоби ми передусім сповідували свою любов до Нього, а не висловлювали свої особисті бажання.
Катехизм Католицької Церкви розмірковує над цією моделлю молитви у розділі про молитву «Отче наш»:
«Після того, як ми прийшли до нашого Бога, Отця, щоб Йому поклонятись, Його любити і благословляти, синівський Дух призводить те, що з наших сердець здіймаються сім прохань, сім благословень. Перші три, більше богословського характеру, спрямовують нас до слави Отця; наступні чотири — як шлях до Нього — поручають нашу вбогість Його благодаті. “Безодня прикликає безодню” (Пс 42,8). Перша хвиля прохань несе нас до Нього, заради Нього: Ім’я Твоє, Царство Твоє, воля Твоя. Ознака любові — передусім думати про Того, Кого ми любимо» (ККЦ, 2803-2804).
Якщо подумати, то у наших людських стосунках ми не схильні ставитися до тих, кого любимо, як до машин, які роздають нам усе, чого ми хочемо.
Натомість ми спочатку показуємо, як любимо їх, демонструючи свою любов і захоплення, перш ніж просити про любов у відповідь.
Прославляючи Бога
Доречно починати молитву «Отче наш» із прославлення Бога, а не зосереджуватися на собі:
«У кожному з цих трьох прохань ми не згадуємо себе самих, але нас огортає палке бажання, навіть тривога Улюбленого Сина заради слави Його Отця: “нехай святиться”, “нехай прийде”, “нехай буде” — ці три благання уже вислухані у жертві Христа Спасителя, але звідсіль вони з надією повертаються до їхнього остаточного сповнення, позаяк Бог ще не є всім в усьому» (ККЦ, 2804).
Перші три заклики молитви «Отче наш» також зміцнюють нашу віру і любов до Бога, шукаючи в Нього підтримки:
«Першими трьома проханнями ми сприймаємо у вірі, наповнюємося надією і запалюємося любов’ю. Ми, як Божі створіння і, більше того, як грішники, мусимо молитися за себе — про “нас”; цим словом, що має вимір усього світу та історії, ми приносимо себе у пожертву безмірній любові нашого Бога. Бо наш Отець Ім’ям Христа Свого і Царством Свого Святого Духа виконує Свій Задум спасіння, заради нас і всього світу» (ККЦ, 2806).
Цей формат молитви може надихати нас у наших приватних молитвах теж спершу прославляти Бога, а вже потім про щось Його просити. Навіть чин Меси має такий формат, оскільки ми починаємо зі «Слави во вишніх Богу» і лише потім доходимо до прохань.
За допомогою цієї моделі Бог, ймовірно, намагається навчити нас правильному почуттю смирення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
