У київській римо-католицькій парафії св. Миколая відбулася Міжнародна молитва Розарію та зустріч із братами Екуменічної спільноти Тезе.
«Отче святий, благаю не лише за них [апостолів], але й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, — так, як Ти, Отче в Мені, а я в Тобі, — щоб і вони в Нас були одне, аби світ повірив, що Ти мене послав» (Йн 17,20). Ці слова, що їх Церква в Євангелії проголошувала вчора, 16 травня 2024 року, того самого дня реалізувалися в київській парафії св. Миколая.
Парафія зібралася на міжнародну розарієву молитву за мир в Україні та світі, до якої долучилися спільноти з Єрусалима, Віфлеєма, Рима та міжнародного санктуарію Пресвятої Діви Марії в Лурді. Розарієву молитву очолювала парафія св. Миколая в Києві. Потім відбулася молитва і зустріч з братами з Тезе. Їх прибуло троє: брат Метью — нинішній очільник спільноти, брат Бенуа — координатор спільноти в Україні, та брат Норберт, який у нашу країну прибув уперше.
Брат Метью розповів: вони відбули це паломництво, щоб розуміти і слухати, що діється, щоб бути з українським народом у цей складний період нашої історії: «Нелегко вам прибути тепер у Францію, то ми прибули до вас. Ісус знає свої вівці, Він знає все про нас, про наші радості і слабкості, про наші страхи. Ми не маємо Його боятися, ми можемо бути самими собою перед Ним». Брати розповідали, що зіткнулися зі стражданнями тих, хто помер за Україну. Їхня дорога до столиці вела через Львів, Тернопіль і Житомир, де вони зустріли Софію — одну з тих перших прочан, хто побувала у Тезе 33 роки тому.
«Ми були в Ірпіні, Бучі і бачили сліди страждань. Нас вразив маленький Артем, який плакав у школі в Житомирі, і його усмішка, коли ми з ним зустрілися. Ми хочемо перебувати з вами в радощах і стражданнях. Бо ваше щоденне життя продовжується, і потрібно робити все, щоб діти й молодь могли нормально жити. Завтра ми повертаємося до Франції, але ми вас не забудемо. Ми любимо вас, ми передамо ваше свідчення тим, кого зустрінемо в Тезе».
Брати запевнили, що завезуть страждання цього місця і парафії, цього храму, і обіцяли невпинну молитву. Брат Бенуа згадав про те, як був у цьому костелі і що молитва Тезе тут, у підвальному приміщенні, відбувалася роками. Роками римо- і греко-католицька молодь, православні і протестанти заносять свою молитву до Бога з цього місця «у дусі Тезе».
Організатори молитви, які вже знали сумну долю цього костелу, запитували, чому він досі не повернений парафіяльній спільноті. Учасники молитви стверджували також: вони не знають у Києві жодного іншого православного, протестантського чи католицького храму, що був би так знищений і ще досі не відданий вірянам. Це не найкраще обличчя сучасної України, хоч воно і безпосередньо не постраждало від бойових дій, — із сумом констатували брати.
Не лише стіни храму, але жива парафія (понад 500 людей на недільній Євхаристії!) страждає через брак доброї волі та дій — чи радше бездіяльність — тих, від кого залежить питання юридичного оформлення повернення костелу парафіяльній спільноті. «Це чиста політика й цинічна демонстрація Церкві, хто тут господар. Одні цю святиню у парафії вкрали, а інші успадкували вкрадене й відгородилися законами так, щоб досі безперешкодно володіти краденим. Безбожна “державницька позиція” — законно володіти краденим. Закон захищає не власника майна, а тих, хто обікрав власника! І такий стан справ, на жаль, роками принижує віруючих людей в Україні, наочним прикладом чого є храм св. Миколая», — наголосив настоятель парафії о. Павло Вишковський ОМІ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
