Хоча багато візіонерів оприлюднювали незліченну кількість свідчень і послань, нібито отриманих від Бога, Церква не вимагає від вірних вірити у будь-яке з них.
Незалежно від того, чи були вони отримані у Лурді або Фатімі, чи ж у маленькому невідомому містечку, Церква не кваліфікує жодне з цих одкровень як «публічне».
Коли особа стверджує, що отримала послання від Бога, Церква вважає, що послання було передане цій конкретній особі протягом певного конкретного часу. Церква не включає такі послання у свій «депозит віри», хоча може дозволити католикам вірити в них, якщо вони не суперечать основним принципам віри.
Катехизм Католицької Церкви пояснює цю віру в те, що все необхідне вже було нам об’явлене:
«Християнська ікономія, будучи Новим й остаточним Союзом, ніколи не закінчиться, і не треба очікувати, таким чином, ніякого нового публічного об’явлення аж до приходу у Славі Господа нашого Ісуса Христа. І все-таки, якщо Об’явлення і завершене, воно не повністю з’ясоване; християнській вірі доведеться впродовж віків проникати поступово в глибини його змісту» (ККЦ, 66).
Нещодавній документ Дикастерію віровчення підтвердив це вчення:
«Ісус Христос є остаточним Словом Бога, Першим і Останнім. Він є повнотою і виконанням Об’явлення; усе, що Бог хотів відкрити, Він зробив через свого Сина, Слово, яке стало Тілом. Тому “християнська ікономія, будучи Новим й остаточним Союзом, ніколи не закінчиться, і не треба очікувати, таким чином, ніякого нового публічного об’явлення аж до приходу у Славі Господа нашого Ісуса Христа”. В об’явленому Слові є все необхідне для християнського життя».
Який сенс у приватних об’явленнях?
Якщо будь-яке об’явлення, отримане людиною, вважається «приватним», то який у ньому сенс? Чи є користь від таких одкровень?
На думку Ватикану, ключовим є те, що ці одкровення не доповнюють публічного Божого об’явлення, а просто допомагають нам жити в ньому:
«Хоча все, що Бог бажав відкрити, Він зробив через свого Сина, і хоча звичайні засоби святості доступні кожній охрещеній особі в Церкві Христовій, Святий Дух може дати деяким людям особливий досвід віри, мета якого не поліпшити чи завершити остаточне Об’явлення Христа, а допомогти повніше жити згідно з ним у певний період історії».
Хоча від католиків не вимагається вірити в марійні об’явлення у Фатімі або Лурді, вони можуть отримати від них духовну користь, якщо це допомагає їм жити згідно зі вірою і прагнути святості.