Дикастерій у справах мирян, сім’ї та захисту життя опублікував підсумок матеріалів, зібраних під час синодального слухання осіб з інвалідністю. Документ аналізує виклики, повʼязані з їхньою участю в житті Церкви.
Рівень доступності, підготовки, богословської рефлексії і, врешті, рівень активної участі в душпастирському житті Церкви. Це чотири сфери діяльності для посилення співвідповідальності вірних з інвалідністю, запропоновані в документі «Радість без обмежень». Цими днями його оприлюднив Дикастерій у справах мирян, сім’ї та захисту життя, повідомляє Vatican News.
Текст являє собою підсумок матеріалів, зібраних під час синодальних слухань, на які було запрошено людей з інвалідністю. У публікації зазначається, що «інклюзивна Церква, проголошена Папою Франциском “для всіх, всіх, всіх”, запрошує кожного християнина (також і тих, хто живе з інвалідністю) взяти на себе відповідальність на шляху покликання та місії, які дані кожному з нас у хрещенні».
Гарантувати доступ
Учасники цього синодального процесу наголошують на необхідності «забезпечити дедалі більшу доступність до місць, богослужінь і документів» для людей з інвалідністю. Вони вказують на те, що «слід заохочувати усунення архітектурних бар’єрів, які в багатьох випадках роблять храми недоступними; переклади на національні мови жестів та аудіоопис богослужінь; а також доступність церковних документів шрифтом Брайля».
«Було б важливо, — пишуть автори, — якби це відбувалося, починаючи з богослужінь Святішого Отця і документів Святого Престолу». А щоб це здійснити, додають вони, «було би бажано, щоб кожна конкретна Церква виділяла необхідні фінансові ресурси».
Приготування душпастирів
Друга пропозиція полягає в тому, що «душпастирі та душпастирські співробітники повинні бути навчені розуміти, що таке інвалідність, як вона впливає на людей у соціальному та церковному плані, а також виклики, з якими стикаються вірні з інвалідністю». Автори також рекомендують готувати «спеціалізованих» катехитів для ведення і супроводу містагогічної подорожі християнської віри з особливою увагою до осіб з інвалідністю і закликають готувати співробітників, які знають, як їх супроводжувати, а також навчати суспільство, щоб воно змінювало своє ставлення до осіб з інвалідністю, дивлячись на них із погляду їхнього потенціалу, а не з позиції їхніх обмежень.
Покликані бути місіонерами
«Радість без обмежень» наголошує на важливості підготовки сімей, у яких є особи з інвалідністю, для їх підтримки й навчання, «щоб ми усвідомлювали своє право/обов’язок брати повноцінну участь у житті Церкви та навчалися бути євангелізаторами», — зазначають автори документа. «Ми можемо бути місіонерами, проголошуючи і поширюючи Боже слово, — сказано в документі, — а також прислуговувати в Церкві під час богослужінь».
Богословські аспекти
На рівні богословської рефлексії, йдеться далі в документі, «у пошуках цих нових горизонтів богословських роздумів важливо визнати, що інвалідність не пов’язана з гріхом (первородним чи іншим) і що обмеження є невід’ємною характеристикою природи людини, яка завжди була створена на образ і подобу Божу (Бут 1,26-27). Всі ці обмеження були взяті на себе і викуплені милосердним Богом, який втілився і взяв на себе нашу людську природу в усій її повноті».
фінансово.
Щиро дякуємо!
