Церковна пропагандистська машина, запущена минулого жовтня з нагоди Синоду про синодальність для Синодальної Церкви, досі працює, і це водночас втомлює і тривожить.
Що стосується втоми: кардинал Жан-Клод Оллеріш SJ, Генеральний доповідач Синодів 2023 і 2024 років, повідомив нас у «новинному випуску» ватиканської канцелярії Синоду від 14 червня, що «Святий люд Божий рушив у місію завдяки синодальному досвіду». Ну ні, Ваше Високопреосвященство, це не зовсім так.
Святий люд Божий рушив у місію завдяки Господу Ісусу два тисячоліття тому, коли група апостолів отримала вказівку: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт 28, 19). Апостоли отримали підтвердження своєї місії у Зісланні Святого Духа, про яке йдеться у третьому розділі Діянь, і відтоді місія Церкви триває. Характер і масштаби місії Церкви у ХХІ столітті був визначений Папою св. Йоаном Павлом ІІ в енцикліці 1990 року «Redemptoris Missio» («Місія Відкупителя»), яка навчає, що кожен католик охрещений для місійного покликання і що місійні території є всюди. Живі та активні частини Вселенської Церкви прийняли це вчення і живуть ним сьогодні.
Отже, думка про те, нібито «синодальний досвід» спонукав Церкву до місії, історично абсурдна. Це також пропаганда вправ із церковного «вдивляння у пупок» [фразеологізм на позначення надмірно самозаглиблених занять], проти якого застерігав кардинал Хорхе Маріо Берґольйо SJ у своєму передконклавному зверненні до Генеральної конгрегації кардиналів, що привело його на престол святого Петра. Наступного дня після свого обрання Папа Франциск повторив це застереження у своїй проповіді.
Що стосується Синоду 2023 року, то він нічим не нагадував першу християнську П’ятдесятницю. Бо після Зіслання Святого Духа перші християни не сиділи невеликою групою у горниці, кажучи: «Ого! Нічого собі! Давайте про це поговоримо». Ні, вони вийшли з місією прямо на вулиці, «і того дня до них пристало яких три тисячі душ» (Діян 2, 41). Нічого подібного не відбулося після нудних і маніпульованих «Розмов у Дусі» невеликими групами на Синоді 2023 року.
Чи зміниться ситуація у жовтні під час Синоду 2024 року? Тут є підстави для скептицизму.
З 4 по 14 червня група богословів допомагала підготувати робочий документ Синоду 2024 року на підставі звітів, отриманих Генеральним Секретаріатом після Синоду 2023 року. Запрошені богослови, здавалося, відображали DEI-інтереси канцелярії Синоду [Diversity, Equity and Inclusion — «Різноманітність, рівність та інклюзивність»], хоча їхня «різноманітність» не була виразно богословською. Католицькі теологи у США і американські богослови, які працюють за кордоном (іноді це буквально десять хвилин їзди на таксі від офісу Синоду) на сьогодні є одними з найкреативніших мислителів Церкви. Проте ви наполегливо (і безуспішно) шукатимете членів американської Академії католицького богослов’я чи американського проєкту «Sacra Doctrina» серед тих, кого покликали у Рим на ці десятиденні консультації — і це незважаючи на те, що члени цих організацій ставлять «галочки» у всіх, здавалося б, необхідних етнічних, расових та «ґендерних» полях. Чи у канцелярії Синоду панує неявна упередженість, згідно з якою не слід звертатися до динамічно ортодоксальних діячів?
Кардинал Оллеріш — не єдиний член Колегії кардиналів, який говорить про «синодальний процес», викликаючи занепокоєння щодо Синоду 2024 року. Кардинал Маріо Грек, Генеральний секретар Синоду, багато подорожує світом після Синоду 2023 року, що деякі церковні діячі вважають передвиборчою кампанією у боротьбі за папство — або, принаймні, за роль Великого Електора у наступному конклаві. Як би там не було, та березневе інтерв’ю кардинала швейцарській газеті викликало тривогу.
По-перше, кардинал припустив, що «коли ми говоримо про єдність, про сопричастя, ми не маємо на увазі єдності думки». Справді? Хіба ми не перебуваємо у сопричасті єдиного переконання, коли разом читаємо Нікейський Символ Віри? Апостольський Символ Віри? Чи «помісний католицизм» — той вид католицизму, згідно з яким тяжкий гріх у Польщі перетворюється на джерело благодаті по інший бік польсько-німецького кордону, — є справжнім католицизмом (бо, зрештою, це слово означає «Вселенський»)?
Далі кардинал сказав, що уявляє собі Церкву як «веселку». Цікавий образ, враховуючи, що Грек — мальтієць, а отже добре володіє англійською мовою. Він не може не розуміти, що означає згадка про «райдужну Церкву» в сучасній глобалізованій культурі.
Жовтень у Римі обіцяє бути цікавим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
