Як ми повідомляли, розпочався візит солідарності в Україну архієпископа Кельнського кардинала Райнера Марії Велькі.
У четвер 15 серпня 2024 року, в день свята Внебовзяття Пресвятої Богородиці, німецький кардинал відслужив Святу Месу в київському храмі св.Олександра. Представника німецької Церкви, а також двох його співпрацівників, на початку богослужіння привітав ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький. Він зазначив, що кардинал Велькі — представник «не тільки Кельнської Церкви, але й посланець Апостольської Столиці». Разом із кардиналом приїхали директор департаменту «Глобальна Церква» Надім Амманн і директор відділу комунікації Кельнської архідієцезії Вольфрам Ебергардт.
— Ми щиро вдячні за цей візит солідарності — який напевно вимагає багато сил, а вони не безкрайні; але ми віримо, що Господь поверне сторицею за кожний жест і слово солідарності, — зазначив єпископ Віталій.
Марія співстраждає зі своїм Сином на Хресті, а сьогодні — з вами, українці
Запрошений виголосити слово до зібраних вірних Київської Церкви, кардинал Велькі звернувся з проповіддю, текст якої ми надаємо в українському перекладі.
Дорогі сестри, дорогі брати,
сьогодні ми підводимо погляд на Марію: на кінець Її життя, на Її завершення. Її Внебовзяття є завершенням — але не в тому сенсі, що життя тепер закінчилося. Навпаки, Вона підноситься до небесної повноти, яка не знає кінця. Це сповнення визрівало протягом днів Її земного життя. А ми всі знаємо, що Її життя не було легким.
Згадаймо цю таїнственну вагітність і Благовіщення, коли архангел Гавриїл сповістив про те, що Вона, юна жінка, зачне дитину — Сина Божого — через дію Святого Духа. Згадаймо лише важкі обставини народження Її Дитини при брамах Віфлеєма. Для Неї та Дитини, яку Вона носила під серцем, не знайшлося місця в домі. Вона змушена народжувати надворі, у стайні, серед бідних, відкинутих людей. А вже за кілька днів після пологів Вона мусить утікати до Єгипту з Дитям і святим Йосифом, Його опікуном.
Ці події нагадують мені вас тут в Україні. Скільки страждань і скрути доводиться переживати вам, вашим родинам, усій вашій країні та Церкві внаслідок цієї несправедливої агресивної війни, яку всупереч міжнародному праву веде росія проти вашої Батьківщини! Це повномасштабне вторгнення триває вже майже 2,5 року. Скільки страждань, скільки руйнувань, скільки смертей, скільки ран і травм, скільки несправедливості ця війна вже принесла вам і вашій Батьківщині! Немає жодної сім’ї, яка б не зазнала цього. Тому сьогодні ви, напевно, будете асоціювати себе набагато менше зі святом Внебовзяття Марії з його радісним, пасхальним характером. Скоріше, у своїх стражданнях і бідах сьогодні ви, певно, будете шукати захисту та пристановища у Страждальної Матері-Богородиці. На це натякав старець Симеон, коли пророкував Пресвятій Богородиці: «Меч прошиє Твою душу» (пор. Лк 2,35).
Цей час настав під хрестом. Коли серце Ісуса було пробите, Вона також була вражена у саме серце. Скільки з вас, можливо, відчували те саме стосовно власної дитини, чоловіка чи дружини, дорогого родича або друга, коли дізналися про смерть або важке поранення, завдане цією смертоносною війною? Марія, «Mater dolorosa» — «Страждальна Мати», «Compatiens» — Співстраждальна Мати: яка співстраждає разом зі своїм Сином; яка зустрічає Його на хресній дорозі; яка страждає під Його хрестом і плаче за Ним після того, як зніме Його з хреста, — також має співчутливе серце до вас і до всього вашого народу. Вона страждає зі своїм Сином — а сьогодні з усіма вами. Вона не залишає свого Сина в годину найглибших страждань і принижень. Вона також не залишає вас і ваш народ сьогодні в цій жорстокій ситуації війни. Марія — одна з нас!
Темрява хреста і страждання, досвід, коли ми так мало відчуваємо присутність Бога, безумовно, можуть стати викликом для нашої віри. Бог часто здається таким далеким від нашого життя. Ми так мало відчуваємо Його і Його велич! Цей внутрішній виклик може повільно і непомітно готувати підґрунтя для того, щоб людина впала у відчай перед лицем зовнішніх викликів. Навіть у годину темряви і хреста Марія зберігає вірність своєму Синові. Її вірність у вірі спирається на вірність любові. Любов не дає зневіритись. Вона не знає жодних застережень. Вона дає серцю силу і відвагу не впадати у відчай навіть у важкі часи. Як і Її Син, Богородиця єднається з усіма людьми у їхніх стражданнях, особливо з вами, тут, в Україні. Саме тому сьогодні, в день Її свята, ми можемо прийти до Неї з усіма нашими стражданнями і бідами, з усіма нашими страхами.
Співпрацівники кардинала Велькі Надім Амманн і Вольфрам Ебергардт
Ми можемо вірити, що Пресвята Богородиця є поруч із нами. Ми можемо завжди шукати в Неї розуміння і співчуття. Ми повинні усвідомлювати, що Вона розуміє нас у нашому болю без зайвих слів. Ми можемо відчути в Ній розраду, яка не потребує багато слів, але здатна надати сенс цим стражданням. Її життя — життя Пресвятої Богородиці — не оминули ні страждання, ні хрест. Але Бог дав Їй сили стояти під хрестом і розділяти страждання свого Сина.
Але хрест, дорогі сестри і брати, — це не остання річ. Бог перетворив біль Богородиці на радість і возніс Її з Христом у свою славу. Бо як Страждальна Мати, Вона бере участь у воскресінні свого Сина. Ось чому й ми можемо знайти розраду і надію, дивлячись на неї, Страждальну Матір, в цю годину наших страждань, щоб і ми — як Марія — могли колись стати учасниками воскресіння Її Сина. Адже переображена Божа Матір — це знак життя, а отже, і надії. Бо в Марії Бог показує нам, якою високою є Його думка про нас, чого ми для Нього варті і що Він бажає нам зробити. Він не знищує нас, але довершує, так само, як довершив Марію. Він не кидає нас у безодню смерті, але підносить до свого життя, як підніс Марію до себе.
Сьогоднішнім святом Церква протиставляє правду про людину омані та неправді людській. Неправда про людину проявляється в цій нелюдській, жорстокій війні, яку суперечить міжнародному праву, яку веде непередбачуваний деспот, що всіма силами пригнічує свободу і суверенітет вашого народу. Ця практикована неправда, ця брехня про людину знайшла своє вираження, серед іншого, у воєнних злочинах і звірствах цієї війни.
Наше сьогоднішнє свято є противагою цьому. Бо правда про людину є іншою. Подібно до Бога, ми також повинні думати про кожну людину, дивлячись на кожну людину як на таку, якою вона є перед Богом: як образ Божий. У цьому відношенні Бог сяє в кожній людині. Отже, в кожній людині ми маємо справу з Богом і його Сином Ісусом Христом. «Усе, що ви зробили одному з моїх братів і сестер найменших, — ви Мені зробили» (Мт 25,40). Тому ми повинні ставитися до кожної людини з пошаною, яка їй належить як образу Божому. І що більше люди житимуть цією правдою, то менше неправди про людину зможе поширюватися у світі. Що більше цією правдою живе людина, то слабшими і безглуздішими стають у нашому світі всі войовничі конфлікти з усією їхньою зброєю. Тому погляньмо сьогодні на переображену Божу Матір — великий знак на Небі, що його Бог дав нам як знак життя і надії. Звідти світло ллється на всіх нас, роблячи наше життя світлим навіть серед найбільших випробувань.
І ніяка сила в цьому світі не може погасити це світло! Амінь.
Життя «прокрутити» неможливо
На завершення Святої Меси, перш ніж освятити традиційно принесені квіти і трави, єпископ Віталій зазначив:
— Нам би дуже хотілося, як у комп’ютері, «прокрутити» фільм уперед, щоб певні випробування, складні сторінки життя швидше закінчилися і ми могли зрадіти, що це все вже в минулому. І людина може так захопитися, що ціле життя захоче так «прокрутити». Але це так не працює. Сьогодні ми святкуємо той день, коли для Марії настала мить побачити Небесне Царство в усій повноті, бути прийнятою Небесним Отцем, Її Сином і Святим Духом, які там дуже на Неї чекали. Так чекає Господь і кожного з нас. Не можна «прокрутити» події нашого сьогодення; неможливо зробити їх швидшими; можна тільки попросити у Господа необхідних на сьогодні сил, щоби пройти цей шлях, і пройти гідно. Що ми і робимо, зрештою, молячись тут за себе і за тих, кому сьогодні дуже складно — хто на окупованих територіях або за кордоном. Просімо, щоби Господь благословив кожного принести гідний плід нашого життя.
Можна сказати, «не прокручуючи» життя, в Україні перебуває делегація з Кельна. Вчора, 14 серпня, делегація відвідала духовно-відпустовий центр у Страдчі. У соборі святого Юра у Львові кардинал Велькі взяв участь у Великій вечірні з литією напередодні свята Успіння.
Пояснюючи мету свого візиту, кардинал зазначив, що хоче виявити особисту солідарність з українським народом, а також молитися за мир в Україні і бути фізично поруч упродовж цих днів, — повідомляє Департамент інформації УГКЦ. Звертаючись до українського народу, Кельнський архієпископ побажав «не розчаровуватись і завжди надіятись, що Бог поможе вам».
Фото: с. Людмила Саганівська
фінансово.
Щиро дякуємо!
