Перебуваючи в Україні з візитом солідарності, архієпископ Кельнський кардинал Велькі відслужив у Києві Святу Месу в день свята Внебовзяття Пресвятої Богородиці.
Про перебування німецького гостя в Києві CREDO розмовляє з пастирем Київської Церкви, єпископом Віталієм Кривицьким.
— Екселенціє, розкажіть, будь ласка, про Вашу зустріч з архієпископом Кельнським. Як він сприймає Україну зараз, по роках відкритої агресії? Його попередній візит був аж п’ять років тому…
— Вчора, 15 серпня, відбувся візит кардинала Райнера Марії Велькі до нашої парафії святого Олександра — до київського катедрального собору святого Олександра — і наша зустріч із ним після урочистості. Разом із кардиналом прибули двоє його співпрацівників, директор департаменту «Глобальна Церква» і директор відділу комунікації Кельнської архідієцезії.
Ми мали можливість зустрітися перед самою Святою Месою, разом відслужити урочисту Євхаристію в день Внебовзяття Богородиці, а потім ще неформально поспілкуватися.
Передусім — як це сказав сам кардинал — його приїзд є візитом солідарності й підтримки українського народу в такі складні часи. Попереднього разу кардинал був в Україні 2018 року. Тепер він говорить про те, що бачить: він бачить втомлений український народ; він бачить відважний український народ. Кардинал вражений руйнуваннями і ранами, які наш народ нині зносить, і саме тому він прибув до нас — щоб показати нашу єдність.
Кардинал Велькі також підкреслював те, що Католицька Церква Німеччини підтримує Україну: морально, молитовно, матеріально. Під час наших зустрічей згадувалося, що німці моляться про мир, моляться за Україну, щоб вона вистояла, — і дуже часто він повторює, що, за закликом Божої Матері Фатімської, вони надалі моляться про навернення росії. Хоча, як усі ми бачимо, це навернення належить до числа речей неможливих, — і ми про це говорили з кардиналом; але Діва Марія не говорила би про це у своїх об’явленнях, якби це не було так потрібно. Тому ми, звісно, у всіх своїх молитвах надалі про це благаємо, бо тільки чудо може змінити цю ситуацію.
Кардинал хотів бути з нами в цей урочистий день — Внебовзяття Пресвятої Богородиці. Він співслужив зі мною Святу Месу і виголосив проповідь. У своїй проповіді кардинал підкреслив значення Богородиці: наприклад, сказав, що, молячись в урочистість Внебовзяття, ми маємо згадати і ті труднощі, які випали на долю Діви Марії і які Вона відважно зносила — і порівняв це зі станом українського народу, який нині зазнає труднощів, але, звісно, настане день прослави, перемоги, — і головне, щоб він відбувся саме в Бозі.
Ми мали можливість оглянути нашу курію, поспілкуватися особисто — і з кардиналом Велькі, і з його співпрацівниками. Його Еміненція поділився тією думкою, що війною в Україні втомлений не лише наш народ, але нею втомлені світ, Європа і, зокрема, Німеччина. Він зазначив, що в самій Німеччині є неоднозначне ставлення до українських біженців, — як, зрештою, і в інших державах світу; говорив про певні фінансові труднощі, яких зазнають і німецька держава, і її Церква, і її благодійні організації. Але, попри все, кардинал прагнув підкреслити, що вони долають ці труднощі разом із нами. Він запевнив, що німецькі католики й надалі будуть молитися та різними способами підтримувати Україну, заради подолання агресора і встановлення справедливого миру.
Для нас (Римсько-Католицької Церкви) це був саме «візит ввічливості»; ми не обговорювали жодних проєктів чи фінансових справ. Його Еміненція перебуває в Україні на запрошення УГКЦ, а з нами він захотів відсвяткувати Внебовзяття.
Тему зміни літургійних календарів у Церкви східного обряду він не згадував; але він безумовно знає, що свято Внебовзяття, або ж Успіння, католики України відзначають спільно — бо його подорож почалася зі Львова, де він напередодні, 14 серпня, взяв участь у вечірні Успіння у львівському соборі святого Юра. Фактом є тільки те, що день свята Внебовзяття він захотів відзначити з нами, римо-католиками.
— Коли чуєш про німців, які допомагають Україні протистояти новітньому фашизму, мимоволі хочеться запитати: як самі німці сприймають цей аспект війни?
— Це жодного разу не було наголошене. Тема для самих німців вельми делікатна. Наприклад, я зустрічався з одним німецьким єпископом, мав із ним щиру особисту розмову. Й він сказав: «Ми відчуваємо провину за ту війну». Я йому розповів, що старший брат моєї мами (якого вона і не пам’ятає) на тій війні загинув. І коли я це сказав, той єпископ просто мовчки опустив голову. Тому я знаю, що вони відчувають цю провину — і різними способами, допомагаючи сьогодні Україні, певною мірою надолужують добром за ті злочини, що були колись скоєні щодо нас.
І, безсумнівно, буде великою перемогою, коли це зрозуміє також і росія.
Але, повторю, це мої роздуми; а в розмовах із кардиналом Велькі ми цього не порушували. Бо немає сенсу: він різними способами весь час засвідчує: «ми з вами, ми з вами». Люди моляться, допомагають. На прощання я подарував їм сувеніри, які заохочують до молитви, — і таке нагадування було би геть зайвим після його слів. Я сказав, що ми всі стурбовані, і що навіть у Мойсея опадали руки, коли він довго молився, — але ми знову і ще раз дуже просимо вас про молитву, бо розуміємо, що останнє слово завжди за Богом. Я подарував кардиналові світильник у вигляді рук, складених до молитви, із закликом «Молись за Україну».
— Яке значення для України — чи конкретно для Києва, Київської Церкви — має такий візит, на Вашу думку?
— На мій погляд, важливість у тому, що не тільки Європа призвичаїлася до війни в Україні — Україна теж немало «звикла» до візитів високопосадовців, ієрархів Церкви, представників міжнародного співтовариства. На мій погляд, нинішній візит, уже на третьому році війни, показує, що свідомий світ надалі є з Україною. Католицька Церква — з Україною. Люди доброї волі — з Україною. І, попри всі труднощі, які ми долаємо, — ми надалі підтримуємо єдність і йдемо до встановлення справедливого миру.
Фото: с. Людмила Саганівська
фінансово.
Щиро дякуємо!
