Уважно придивіться до слів Ісуса в Євангелії. Він не пліткує. Він говорить переконливі слова правди. Він прямо протистоїть фарисеям і, наслідуючи Йоана Хрестителя, сміливо звинувачує їх як «гадюче поріддя». Він відповідає за кожне слово. Він попереджає своїх учнів про підступи Ірода, називаючи його лисицею. Коли Він запитує Дванадцятьох: «Ким Мене вважають люди?», то хоче почути їхню чесну думку. Але ми, на відміну від Нього, часто буваємо базіками — а іноді й грішними пліткарями.
Ісус навчає нас практичних навичок взаємовідносин: «А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар» (Мт 18, 15-17). Уявіть, якби духовенство дотримувалося цих настанов!
Святий Павло заохочує нас долати зловмисність пліток: «Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени. Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; і не давайте місця дияволові. Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує. Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення. Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив» (Еф 4, 25-32).
Читайте також: Як зрозуміти, що пліткування стало моєю серйозною проблемою?
Діти зазвичай мають усталене відчуття, що плітки — це недобре, вони порушують Божий закон. Але, мірою дорослішання, ми поступово втрачаємо імунітет до зла пліток. Ми можемо не помічати наших буденних грішних пліток, які стають все отруйнішими під час особистих зустрічей. За допомогою розумової гімнастики ми виправдовуємо своє пліткарство, і зазвичай усвідомлюємо зло вже у ретроспективі.
Щирий гумор займає законне місце у пом’якшенні неприємної реальності. Коли я був малий, у мого діда був друг на прізвисько Свистун. Він був доброю людиною. Він отримав таке прізвисько через відсутність передніх зубів (нещасний випадок на виробництві), але не ображався, бо знав, що його друзі вживають це прізвисько з любов’ю.
Гумор часто усуває жало розбіжностей. Ісус кепкує над мінливістю Якова та Йоана, називаючи їх «синами грому». Вінстон Черчілль описував свого політичного опонента як «скромну маленьку людину, яка має багато причин для скромності».
Семінаристи теж вправляються у мистецтві як доброякісних, так і злісних пліток. Вони обговорюють особливості викладання й оцінювання професорів. Вони вивчають межі прийнятної соціальної поведінки. Вони оцінюють особистості, щоб ладнати з ними, або ж уникати їх.
Священники стають експертами з теорії та практики пліток. Їхнє навчання починається з дитинства в родині. Це продовжується у семінарії і триває протягом усього їхнього священницького служіння. Порятунку немає. Священник часто виявляє, що його громада — розсадник пліток, що відображає його досвід і поведінку в семінарії. На жаль, як гукнеш, так і відгукнеться.
Грішні плітки мають багато форм. Ми оприлюднюємо правду про іншу людину — правду, яку справедливо було би захистити мовчанням. Ми використовуємо огидні ярлики, чіпляємо «шарлатову літеру» на людину, щоб її описати. Ми боїмося говорити з людиною прямо, тому говоримо про неї за її спиною. Ми шукаємо підтримки у тому, що інші говорять про наших ворогів.
Читайте також: Роздуми Розарію для тих, хто має спокусу слухати плітки
Підручники з моральної теології дають нам такий список порушень восьмої заповіді:
—Грішні плітки поширюють про іншу людину інформацію, якою ми не маємо права ділитися.
—Наклеп спотворює правду про іншу людину і ганьбить її.
—Лихослів’я використовує інформацію для безглуздих суперечок і заподіяння болю іншим.
—Як і комік, обмовник прикрашає реальність, щоб створити гарну історію — за винятком того, що обмовник не жартує.
—Скандаліст ділиться інформацією про інших, щоб сіяти страх і ненависть.
Святе Письмо неодноразово попереджає нас про небезпеку пліток:
—«Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює» (Прип 16, 28);
—«Сідав і говорив на брата свого, на сина матері своєї пускав неславу» (Пс 50, 20);
—«Обмовник таємницю виявляє, а вірний чоловік справу приховує» (Прип 11, 13);
—«Устами нечестивий губить свого ближнього; праведники своїм знанням спасуться» (Прип 11, 9);
—«Уста правдиві ненависть закривають; хто розсіває обмову, той дурний» (Прип 10, 18);
—«Язик лагідний — дерево життя, лукавий — пригноблює душу» (Прип 15, 4);
—«Слова донощика неначе ласощі, які до самого споду в животі доходять» (Прип 18, 8);
—«Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся» (Прип 20, 19).
У початковій школі сестра-монахиня розповіла нам таку історію. Святий Філіп Нері якось призначив міським пліткарям красномовну покуту. Він звелів: «Візьміть пір’яну подушку на верхівку церковної дзвіниці, розпоріть її і розвійте пір’я за вітром. А потім спустіться з дзвіниці і позбирайте все розвіяне пір’я. Нехай щастить».
Наші слова визначають нас. Ісус навчає: «Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, — дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт 12, 36-37).
Автор: отець Джеррі Покорський
фінансово.
Щиро дякуємо!
