Сповідь завжди пов’язана з самотністю, оскільки ця справа стосується лише нас і священника. Це добре, бо це дає нам безпеку, необхідну, щоб приватно сповідатися зі своїх гріхів.
Однак ми не завжди можемо розпізнати дивовижну духовну реальність, приховану від наших очей. Небесний сонм ангелів і святих спостерігає, як ми підходимо до конфесіонала і стаємо навколішки перед священником.
Вони відчайдушно хочуть, щоб ми примирилися з Богом і Церквою, тому моляться, щоб нам не забракло сміливості визнати свої гріхи.
Сам Ісус вказував на це своїм апостолам, про що розповідає Євангеліє від Луки:
«Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк 15, 7).
Святий Франциск Сальський розмірковує над цим у своєму «Вступі до побожного життя»:
«Будь уважний і відкрий вуха свого серця, щоб ти у Дусі міг почути відпущення гріхів, яке Господь твоєї душі, сидячи на престолі свого Милосердя, промовлятиме на Небі перед святими та ангелами, у той час як Його священник розрішить тебе Його іменем тут, унизу. Будь певен, що ціле товариство блаженних радіє твоїй радості і співає невимовно радісну пісню, обіймаючи і приймаючи тебе, очищеного й освяченого».
Це важлива духовна реальність, про яку слід пам’ятати кожного разу, коли ми йдемо на сповідь.
Іноді ми не хочемо зізнаватися у своїх гріхах, оскільки відчуваємо себе самотніми та нелюбими, або ж можемо соромитися своїх гріхів.
Читайте також: Любов Христа розвіює наш сором
Проте ми не самотні, і всі святі та ангели підбадьорюють нас, бажаючи одного дня прийняти нас у свої люблячі обійми у вічній радості Неба.
Наступного разу, коли ви підете на сповідь, спробуйте уявити собі ту радість, яку відчувають святі та ангели, коли священник промовляє формулу відпущення гріхів.
Смакуйте цю радість і дозвольте їй запанувати у серці, щоб вона зміцнила й оновила вас для життя у чесноті.
Читайте також: Спробуйте цю духовну вправу перед сповіддю