Протягом 25 років Господь посилав мені поранених і зламаних людей. Всі вони зазнали певного насильства, і кожен із них потребував відновлення. Їм потрібно було показати, що вони створені для любові, самою Любов’ю, і що вони гідні любові.
Однією з найглибших ран, які потребували лікування, був глибокий сором, який носив у собі кожен. Цей сором мав різні форми, і його можна було зцілити лише через позбавлену сорому любов Христа Розп’ятого.
Коли ми думаємо про сором, перше, що нам спадає на думку, це те відчуття, яке ми переживаємо, коли чинимо гріх. Це особлива, але не єдина форма сорому. У кожного, хто зазнав жорстокості або насильства, виникає дуже глибоко вкорінений сором. Його глибина посилюється духовними атаками ворога на жертв насильства. Він сіє свою брехню всередині цих людей.
Це двобічний сором. По-перше, це сором через насильство, що глибоко вражає особистість людини, незалежно від типу насильства. Люди починають вірити брехні, яку їм говорять про них — що вони негідні, неповноцінні, злі, нечисті тощо. Ця форма сорому спотворює уявлення людини про себе, а це формує у ній модель гріха і призводить до втечі від Бога. Людина не вірить, що Бог колись міг її любити. Ця брехня потребує величезного зцілення через молитву, Таїнства, консультації тощо.
Друга форма — це сором, який ми відчуваємо через любов до людей, які завдали нам болю. Коли ми любимо когось, хто нас образив або відштовхнув, ми почуваємося обдуреними або присоромленими за любов до цієї людини. Ворог переконує нас, що ми дурні. Навіть у ситуаціях з насильством — особливо сімейним — людина, що зазнала насильства, любить кривдника, бо має з ним родинний зв’язок. Ця любов природна сама собою, але вона викликає збентеження і сором, коли на сцені з’являється насильство.
Саме про визволення від другої форми сорому я молився під час недавньої Святої години. Коли я служу стражденним людям, мої власні рани теж відкриваються. Під час цієї молитви вийшов назовні мій власний сором. Не сором через образливу ситуацію, а сором через любов до людей, які відкинули мене. Відторгнення — дуже поширене серед жертв жорстокого ставлення — викликає у нас почуття сорому. Ми можемо поставити під сумнів свою доброту. Ми віримо в брехню, що ми не варті любові, адже люди вирішили зректися нас. Ми намагаємося відокремити себе чи свої стосунки з Богом від гріхів, слабкостей, байдужості чи ран інших людей.
Господь прагне звільнити нас від усіх форм сорому. На цю особливу форму сорому — результат відторгнення — є дуже чітка відповідь Розп’ятого Христа. Його любов повна, самоспустошувальна і позбавлена сорому. Він висить на хресті голий, бичований, увінчаний терням і пробитий списом заради нас. Він бере на себе всі наші гріхи й рани. Він приймає сором, якого завдає нам гріх, а також сором, якого завдають нам гріхи інших людей. Він показує нам відповідь. Він терпить відторгнення — і все одно любить.
Ми ніколи не повинні соромитися любові до інших. Ми покликані любити інших. Наша культура говорить нам ненавидіти тих, хто завдає нам болю, але Господь показує нам досконаліший шлях.
«А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся. І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6, 27-36).
Ворог хоче, щоб ми відчували ненависть або сором, люблячи тих, хто нас ображає або відкидає. Це один із способів, якими він тримає нас у рабстві. Господь бажає нашої повної свободи. Повна свобода приходить, коли ми можемо любити так само, як Він.
Святі, які любили своїх переслідувачів або загинули мученицькою смертю, могли любити так само, як Христос. Вони відкинули брехню ворога, який казав їм ненавидіти. Вони ігнорували натовп, який таврував їх за цю любов нікчемами або ідіотами. Вони не зводили своїх поглядів з Христа на хресті.
Немає сорому у любові до людей, які ранять або ображають нас. До такої любові ми покликані Христом. Він закликає нас до цієї високої форми любові, тому що ця форма сорому часто змішується з гнівом і ненавистю — отрутою, яка веде до пекла.
Одне з найпотужніших знарядь, які має у своєму арсеналі ворог, це непрощення. Він хоче тримати нас у рабстві циклів ненависті, гніву, сорому і непрощення якомога довше, бо це передчуття пекла. Якщо йому вдасться тримати нас там усе життя, він цілком зможе затягнути нас туди.
Найпрекрасніший Господній шлях — це шлях прощення. Це наука любити без сорому. Жорстокі стосунки можуть ніколи не зцілитися у цьому житті, але жертви насильства можуть знайти свободу у безумовній, позбавленій сорому любові Христа Розп’ятого. Вони можуть любити своїх кривдників, молячись і жертвуючи за своє навернення.
Свята Марія Ґоретті — могутня заступниця тих, хто потребує прощення кривдника. Вона пробачила свого вбивцю і своїм небесним заступництвом дарувала йому чудесне навернення. Якщо ми любимо так, як любить Христос, то ми не можемо бажати, щоб хтось потрапив у пекло.
Насильство, жорстоке ставлення або розрив стосунків супроводжується сильними емоціями — і майже завжди цілим набором брехні. Ми повинні покласти цю брехню до ніг Господа у молитві. Один із найкращих способів — адорація Пресвятих Дарів. Господь чекає, прагнучи зцілити наші рани і сором. Він хоче повернути нам цілісність. Він хоче дати нам благодать і силу любити так, як любить Він на хресті. Він забере всі форми сорому і відновить нас у своїй благодаті до тих висот любові, до яких ми покликані. Ми ніколи не повинні соромитися любові до інших, бо вона робить нас схожими на Христа Розп’ятого.
фінансово.
Щиро дякуємо!
