Сатана прагне принижувати нас, постійно кажучи, що ми нічого не варті. Одна з його головних цілей — це звинувачувати нас і викладати перед нами всі наші гріхи у надії, що ми глибше впадатимемо у відчай.
У Книзі Одкровення сатана прямим текстом згадується як обвинувач: «І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, — повержено на землю, і ангели його з ним повержені. І я почув голос могутній, що говорив на небі: “Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч. І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерті”» (Од 12,9-11).
Бажання сатани звинувачувати нас перебуває у різкому контрасті з бажанням нашого Заступника, Святого Духа. Він прагне відновлювати нас і буквально відстоювати нас перед небесним Судом. Простіше кажучи, Заступник уособлює милосердну любов Бога до нас, тоді як сатана, обвинувач, шукає нашої загибелі через наші гріхи. Бог хоче пробачити нас, а сатана — засудити.
Святий Ігнатій Лойола у своїх духовних вправах пояснював, що голос сатани намагається стривожити нас і порушити наш спокій. Він зазначав: «якщо перебіг думок, навіяних духом, провадить в кінці до чогось злого, або відволікає нас, або є не таким добрим, як той, що його душа мала намір здійснити попередньо, або якщо послаблює, непокоїть чи зворохоблює душу, позбавляючи її миру, тиші і супокою, які були їй властиві раніше, то все це виразно свідчить про те, що такі думки походять від злого духа, ворога нашого поступу і вічного спасіння».
Понад усе сатана прагне позбавити нас спокою і ввести у відчай. Тому варто зробити все можливе для того, щоб відійти від його звинувачень і сховатися в люблячих обіймах нашого милосердного Отця.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia