З’їзд духовенства і богопосвячених Кам’янець-Подільської дієцезії відбувся у четвер 4 жовтня 2024 року в санктуарії Божої Матері Летичівської.
«Мета цієї зустрічі — а вони проводяться зазвичай щороку, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії, — це дати можливість усім священникам і богопосвяченим особам зібратися разом, разом помолитися, — адже Господь Ісус сказав: “Де двоє або троє зібрались Ім’я Моє — там Я між ними”. Спільна молитва нам дуже допомагає. Ті священники, які живуть за 200-300 кілометрів один від одного, нечасто можуть побачитися, поспілкуватись. Тут вони мають змогу посповідатися, просто порозмовляти, поділитися своїми проблемами… Нам потрібно збиратися разом.
Потім, тут ми чуємо конференції, чуємо проповідь, і це так чи інакше допомагає нам правильно підходити до вирішення тих чи інших справ. Коли ми разом — ми можемо спільно подивитися на проблему. А сьогодні це проблема війни. Як допомогти людям, що постраждали від війни, родинам, матерям, дітям, які втратили своїх близьких? Кожне наше зібрання, кожна зустріч допомагає нам у розв’язанні проблем, із якими ми стикаємось. А ми стикаємося з ними щодня і не завжди знаємо, як їх розв’язувати. Натомість коли ми збираємося разом, то можемо ділитися тим, що може допомогти комусь іншому, — адже кожний має якісь свій досвід. Спілкуючись, ми збагачуємо один одного. Від сьогоднішньої зустрічі я очікую, що кожний, виїжджаючи до своєї парафії, візьме звідси щось, що зможе прищепити на місці».
Стигмати святого Франциска
Оскільки цьогоріч чернечі ордени францисканської родини відзначають 800‑річчя отримання св.Франциском Ассізьким стигматів на горі Ла Верна, — конференція, яку виголосив о.Радослав Ходаніцкий OFM із парафії св.Флоріана в Шаргороді, була присвячена цій темі. На початку роздумів о.Радослав висловив сподівання, що ця дата «стане нагодою ще більше полюбити св.Франциска та єпископів-францисканців, яких в України четверо».
Духовність св. Франциска, зазначив конференціоніст, немовби спиралася на два стовпи. Перший — це Втілення, тобто Різдво Господа Ісуса Христа. Святий намагався уподібнитись до Ісуса у простоті й лагідності, і одним із проявів цього стало запровадження традиції різдвяних вертепів. Другий — це страждання Ісуса Христа: св.Франциск прагнув наслідувати Господа у Його стражданнях, оскільки у своїй любові до Христа він дозрів до того, щоби прагнути пережити те, що пережив Христос, і просити: «Господи, дай відчути те, що Ти відчував на хресті».
«Немає віри без зустрічі з Богом, — сказав о.Радослав, — тому неможливо зрозуміти таємницю Франциска без бажання уподібнитися Христу».
Священник розповів про ще деяких стигматиків (а їх в історії Католицької Церкви нараховується 23 — троє чоловіків і двадцять жінок), і про духовну стигматизацію, яка може виражатись у болях в руках, ногах і боку — місцях Христових ран — без зовнішніх ознак. Такі болі, що особливо посилювались по п’ятницях, відчувала св.Катерина Сієнська. Отець Радослав розповів, що особисто знав жінку, яка відчувала такі болі по п’ятницях. Він порадив їй жертвувати цей біль за відродження Церкви та навернення грішників.
Конференціоніст закінчив виступ молитвою, яку всі називають «францисканською» і яка в молитовниках називається «Молитвою святого Франциска», а насправді її склав солдат на фронті, що був змушений воювати, але в душі прагнув миру: «Господи, вчини нас знаряддям Твого миру».
Прийняти себе таким, як є
Розпочинаючи служіння Святої Меси, єпископ Леон Дубравський закликав учасників зустрічі дякувати за дар покликання і молитись про нові. Ординарій Кам’янець-Подільський підкреслив, що нинішня «криза є не в Церкві, а в серцях людей». Він заохотив молитися за скоріше закінчення війни та побажав, щоб це була молитва не тільки на вустах, а й у серці, молитва, яка дає «відчуття єднання з Серцем Ісуса і Серцем Марії», та висловив сподівання, що зустріч духовенства принесе користь кожній парафії, дієцезії та всій Україні.
Проповідь, яку виголосив Міністр провінції Архангела Михаїла Братів Менших в Україні о.Бенедикт Свідерський OFM, містила роздуми над уривками зі Святого Писання, прочитаними на літургії.
«В словах Іова, — сказав він, посилаючись на Перше читання, — чується розпач і одночасно — надія. […] Бог знає Іова; але Іов потребує випробування. Бог знає нас — але ми потребуємо бути випробуваними, щоби пізнати, хто ми».
Отець Бенедикт зазначив, що Святе Писання містить багато розповідей про людей, які, як Іов, зазнавали кризи: Авраам, коли повинен був принести в жертву свого сина; Мойсей, що заступився за свого співвітчизника і був виданий своїми ж, та інші. Святий Франциск теж отримав стигмати тоді, коли, відкинутий братами, переживав кризу. Їхні приклади, як і приклад Іова, допомагають краще пізнати Бога — що Він є Творцем, і себе — «що я є створінням», а відтак навчитися бути терпеливими й зрозуміти, що «вирішую не я, ні обставини ані влада, а все вирішує Господь Бог».
Посилаючись на уривок із Євангелія від Луки, о.Міністр сказав: слова «благайте Господаря жнив» мають нагадати кожному, що «Господар жнив — це Бог, а не я». завдання священника — не прив’язувати людей до себе, а «бути вікном, крізь яке вони побачать світло». Бути «ягнятами серед вовків» означає «бути як Ісус серед демонів і людей. Ягня потребує захисту, і захисту потрібно шукати у Бога, пам’ятаючи, що це не я сильний, а Бог сильний».
Отець Бенедикт зазначив, що справжня покора означає «приймати себе таким, яким я є», тоді як фальшива покора — «дозволити витирати об себе ноги» — веде до замкнення в собі, незадоволення іншими, а відтак — до бажання почуватися кращим за інших, що врешті-решт породжує пиху.
Не шкодуйте часу для людей
По звершенні Святої Меси єпископ-ординарій звернувся до учасників з’їзду з коротким словом. Його Преосвященство наголосив, що одне з завдань катехизації — «допомогти задуматися над своїм покликанням». А щодо підготовки до прийняття таїнств зауважив: не можна втрачати зв’язків із тими, хто таїнства (особливо Таїнство подружжя) вже прийняв; а щоб ці люди залишалися в Церкві, їх потрібно залучати до спільнот.
Єпископ Леон згадав про необхідність привчати дітей і молодь до участі в житті парафії («ми возимо їх у Карпати або за кордон, а в парафіях їх не видно») через волонтерство, залучення до допомоги людям похилого віку тощо. Владика звернув увагу священників на те, що людей катехизують не тільки їхні слова, але і їхні особистий приклад, поведінка, мова, ставлення один до одного: «Коли я живу тим, що проповідую, — це євангелізація. І цього я вам бажаю».
Єпископ-ординарій розповів про те, як особисто допомагав у пошуках зниклих безвісти.
Свою коротку промову ординарій Кам’янець-Подільський завершив закликом: «Не шкодуйте часу для людей!».
З’їзд завершився спільною молитвою «Ангел Господній» за загиблих на війні.
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
