Газета «La Civiltа Cattolica» оприлюднила повний текст зустрічі Папи Франциска зі 150 співбратами-єзуїтами з Бельгії, Люксембургу та Нідерландів, що відбулася під час його візиту в Брюссель. Під час цієї зустрічі Папа говорив про роль жінок у Церкві, заохочував єзуїтів «нічого не боятися» і повторив заклик приймати та інтегрувати мігрантів.
Vatican News, висвітлюючи основні тези, повідомляє, що це була приватна зустріч, що складалася з запитань і відповідей, пов’язаних з місією Товариства Ісуса сьогодні та з актуальними подіями у світі та Церкві — від секуляризації до інкультурації, від Синоду до міграції. Відкриваючи зустріч, настоятель єзуїтів нідерландського регіону отець Марк Десмет заспівав пісню під гітару.
«Церква — це жінка»
«Церква — це жінка, — відповів Папа Франциск на запитання про надання жінкам більш справедливого й адекватного місця в Церкві. — Я бачу жінок, благословенних харизмами, і не хочу обмежувати дискусію про роль жінки в Церкві темою служіння. Загалом, маскулінність і фемінність — це “ринкові” теми».
Папа підкреслив, що наразі він намагається «все більше і більше залучати жінок у Ватикан, надаючи їм ролі з дедалі більшою відповідальністю».
«Речі змінюються, — підсумував він. — Ви можете це побачити і відчути».
Жінки у Ватикані
Папа нагадав, що віце-губернатором Губернаторства Ватикану є жінка (сестра Рафаелла Петріні), що заступник префекта Дикастерію інтегрального людського розвитку теж жінка (сестра Алессандра Смеріллі), і що у «команді, відповідальній за призначення єпископів», є три жінки (сестра Петріні, сестра Івонн Реунгоат і Марія Лія Зервіно).
«Оскільки вони відповідають за відбір кандидатів [у єпископи], справи йдуть набагато краще», — сказав Папа. — Вони гострі у своїх судженнях».
Папа нагадав, що жінка (сестра Симона Брамбілла) працює секретарем Дикастерію у справах богопосвяченого життя, а Шарлотта Кройтер-Кірхгоф працює заступником координатора у Раді з питань економіки.
«Коротко кажучи, жінки приходять у Ватикан і беруть на себе велику відповідальність; і ми продовжуватимемо цей шлях. Усе працює краще, ніж раніше», — запевнив Папа своїх слухачів.
У цьому контексті Папа пригадав також дотепну розмову з головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн: «Ми говорили про конкретну проблему, і я спитав її: “Як ви справляєтеся з такими проблемами?” Вона відповіла: “Так само, як і всі ми, матері”. Її відповідь змусила багато про що задуматися».
Інтеграція мігрантів
Під час зустрічі Папа також торкнувся проблеми міграції, яке потребує належного вивчення.
Він знову нагадав про чотири дієслова, за допомогою яких можна описати те, що потрібно робити стосовно мігрантів: вітати, супроводжувати, просувати, інтегрувати. Якщо цього немає, це стає серйозною проблемою. «Неінтегрований мігрант закінчує погано, але так само й суспільство, в якому живе мігрант», — застеріг Папа, нагадавши про напад 2016 року у бельгійському аеропорту Завентем, коли двоє терористів ІДІЛ вбили 16 людей.
«Ця трагедія також була результатом відсутності інтеграції, — сказав Папа. — Церква має серйозно поставитися до роботи з мігрантами».
Старіння Європи
Папа Франциск говорив про ще одну річ, яка «лежить у нього на серці»: старіння Європи.
«Європа більше не має дітей, вона старіє, — сказав Папа. — Для відновлення життя їй потрібні переселенці. Тепер це стало питанням виживання».
Громада важливіша за священника
Говорячи про малу кількість не лише дітей, а й покликань, один зі співбратів спитав Папу: «Яким Ви бачите майбутнє парафіяльних спільнот без священників?»
«Громада важливіша за священника, — відповів Папа. — Священник — це слуга громади».
Папа навів приклад жінок-монахинь, які беруть на себе керівну роль у деяких частинах світу, як-от перуанська конгрегація черниць, що мають «свою особливу місію» йти «туди, де немає священника. Вони все роблять: проповідують, хрестять… Якщо врешті-решт присилають священника, ці монахині йдуть ще кудись».
«Єзуїт не повинен нічого боятися»
Говорячи про місію у контексті Бельгії — однієї з найбільш секуляризованих країн Європи — Папа закликав членів ордену бути сміливими.
«Єзуїт не повинен нічого боятися, — сказав він. — Це людина, що перебуває у постійній напруженості між двома формами мужності: мужністю шукати Бога у молитві та мужністю йти на фронтири».
Папа згадав отця Маттео Річчі, отця Роберто Де Нобілі та інших великих місіонерів, які «навіть налякали декого у Церкві своїми сміливими діями, але встановили межі інкультурації».
«Цю межу слід шукати з проникливістю, — сказав він. — І це пізнається у молитві. Єзуїтська молитва розвивалася у складних ситуаціях, на межі. Ризик — це прекрасна риса нашої духовності».
Нові форми язичництва
У контексті секуляризації Папа Франциск говорив про нові «форми язичництва».
«Нам не потрібна статуя поганського бога, щоб говорити про язичництво: саме середовище, повітря, яким ми дихаємо, є газоподібним поганським богом! І ми повинні проповідувати цій культурі через свідчення, служіння та віру — і робити це з молитвою».
За його словами, служіння робить діалог «плідним», але діалогу часто заважає «сильний клерикалізм» у Церкві. «Де є клерикалізм, там немає служіння», — продовжив він, додавши застереження: «Заради Бога, ніколи не плутайте євангелізацію з прозелітизмом!»
Інтелектуальне апостольство
Папа зауважив важливість інтелектуального апостольства, що є частиною покликання єзуїтів, які «мають бути присутніми в академічному середовищі, дослідництві, а також у спілкуванні».
«Давайте говорити ясно, — сказав Папа. — Коли Генеральні конгрегації Товариства Ісуса кажуть, що потрібно залучатися у життя людей та в історію, це не означає “влаштовувати карнавал”, але залучатися навіть у найбільш інституційний контекст, я б сказав, із деякою жорсткістю, у хорошому сенсі цього слова. Не завжди потрібно шукати неформальності».
Синодальність — це благодать
Учасники зустрічі не оминули увагою питання Синоду, що зараз триває у Ватикані. «Синодальність — це нелегко, ні, і іноді це так, бо є авторитетні фігури, які не виявляють аспекту діалогу, — сказав Папа. — Пастир може приймати рішення сам, але він може приймати їх разом зі своєю радою. Так може єпископ, і так може Папа».
Папа Франциск висловив впевненість, що завдяки Синоду «справи проясняться саме синодальним методом». «Синодальність у Церкві — це благодать! Влада здійснюється у синодальності».
Беатифікаційні процеси
Папа Франциск підтвердив, що справа отця Педро Аррупе, єзуїта іспанського походження, Генерального настоятеля ордену з 1965 по 1983 роки, який був проголошений Слугою Божим, наразі відкрита.
«Проблема полягає у перегляді його творів, — сказав Папа. — Аррупе написав так багато, і аналіз його текстів потребує часу».
Щодо справи теолога Анрі де Любака, ще одного «великого єзуїта», Папа сказав, що не знає, чи розпочато його бетифікаційний процес, чи ні.
Папа Франциск також говорив зі співбратами про необхідність прискорення беатифікаційного процесу короля Бельгії Бодуена, про який він говорив під час візиту у Брюссель, відвідавши могилу цього монарха.
Нагадаємо, що ця заява, як і коментарі Папи про роль жінок, викликали у Бельгії шквал обурення, а за його засудження абортів Апостольського нунція в Бельгії викликали на розмову до прем’єр-міністра Александра Де Кроо.