Це було близько 1005 року в абатстві Мальмсбері у Вілтширі (Англія). З найвищої монастирської вежі раптом зістрибнув чоловік… і полетів! Ніхто ніколи раніше такого не робив. Що міг подумати свідок цієї події? Це чудо? Дух? Можливо, це якось пов’язано з дияволом?
Насправді це не було нічим зі згаданого вище. Це був проєкт чоловіка, що мав мрію. Він хотів наслідувати Дедала і птахом злетіти у небо — і, як повідомляється, це йому вдалося, нехай і ненадовго.
Джерело цієї історії — книга під назвою «Anglorum Gesta Regum», написана наприкінці XI століття істориком і ченцем Вільямом з Мальмсбері. Він вважається надійним джерелом, хай якою неймовірною б не здавалася історія летючого ченця. Він згадує її радше як анекдот, ніж як центральну історію, і для сучасних читачів вона, мабуть, становить більший інтерес, ніж для самого автора.
Історія брата Ейлмера, летючого ченця
Цим летючим ченцем був такий собі брат Ейлмер (хоча у деяких документах він фігурує як Елмер або навіть Олівер), чернець монастиря самого Вільяма з Мальмсбері, який жив на одне чи два покоління раніше. Його подвиг був не випадковістю чи божественним натхненням, а плодом наполегливої праці. Можна тільки уявити, як довго він працював над прототипом крил, прикріплених до його рук і ніг, перш ніж наважився стрибнути у порожнечу! Ймовірно, він вивчав рух вітру і шукав відповідних матеріалів. Якщо йому справді вдалося полетіти, це потребувало колосальної інженерної праці.
Коли нарешті настав той самий день, брат Ейлмер зі своїм винаходом піднявся на вежу абатства. Можна уявити, як він перевіряв напрям вітру, звірявся зі своїми нотатками, і у певний ідеальний момент стрибнув — на крилах і з молитвою.
Вільям з Мальмсбері розповідає, що спочатку все було добре. Монах пролетів понад 200 ярдів (близько 180 метрів), однак потім вітер змінився. Брат Ейлмер запанікував і, оскільки в нього не було досвіду (адже ніхто в історії ще не літав), кинувся на землю.
Відважний монах зламав обидві ноги і залишився кульгавим до кінця життя. Вже згодом він зрозумів, що треба було зробити «хвіст» — для стійкості та кермування… На жаль, тепер він більше не міг літати.
Покровитель польотів?
Хто знає, що б ще досяг брат Ейлмер досяг, якби не отримав важку травму під час свого першого польоту? Невдача не рідкість у науці й техніці; той факт, що він потрапив в аварію, не знецінює його праці. Прикро, однак, що брат Ейлмер мусив ставити експерименти на самому собі, не маючи ніяких засобів безпеки і без права на помилку.
Хоча Вільям з Мальмсбері пише про брата Ейлмера як про благочестивого і богобоязливого, «чоловіка доброї науки» та мудрості, його (поки що?) не проголосили святим. Це означає, що він не може бути покровителем авіації: це звання зарезервоване за святим Джузеппе з Копертіно, який мав чудесний дар левітації, і за Божою Матір’ю з Лорето.
Однак, знаючи, що віра цілком сумісна з науковим прогресом, ми можемо шукати натхнення в монаха, який просто на 900 років випередив свій час.
фінансово.
Щиро дякуємо!
