24 жовтня у залі Павла VI відбулася зустріч префекта Дикастерію віровчення Віктора Мануеля Фернандеса з приблизно 100 учасниками Синоду, включно з його членами, гостями та експертами.
Метою зустрічі було вислухати їхні запитання і пропозиції та підбити підсумки роботи так званої «Групи 5» під керівництвом Дикастерію, яка працює над питанням пошуку ширших можливостей церковного служіння для жінок, повідомляє Vatican News.
Передусім кардинал Фернандес пояснив, що його Дикастерій, який отримав це доручення ще до Синоду, прагне поглибити тему ролі жінок у Церкві і досліджувати нові можливості їх служіння. Потім він розповів про робочий процес, починаючи з Consulta, тобто вислуховування пропозицій групи жінок-консультанток, у цьому випадку розширеної далеко за межі офіційних консультантів Дикастерію.
Вже відбулися дві звичайні асамблеї кардиналів і єпископів Дикастерію (Feria quarta), роботу яких координує секретар доктринальної секції Дикастерію отець Армандо Маттео. Кардинал Фернандес підкреслив, що робота ведеться у синодальний спосіб, і що присутність єпископів і кардиналів з усього світу означає, що робота Feria quarta враховує різні чутливості та культури.
Він також наголосив, що членів Синоду попросили надсилати свої пропозиції, а також взяти до уваги вже наявний досвід жіночого керівництва громадами — наприклад, в Амазонії, а також в Африці й Азії. Це вказує, як важливо спиратися на реальність, тобто пізнати та оцінити вже наявний досвід, який, можливо, невідомий або маловідомий європейській теології.
Кардинал Фернандес пояснив, що фундаментальна тема вивчення «Групи 5» — це роль жінки у Церкві, а не конкретно можливість жіночого дияконату, над чим досі працює комісія під головуванням кардинала Джузеппе Петроккі.
За його словами, жінки хочуть, щоб їх чули та цінували: вони хочуть мати авторитет і розвивати свої харизми та здібності, але більшість із них не просять про дияконат, тобто не бажають бути «клерикалізованими». Ось чому робота Дикастерію має рухатися цим шляхом «дуже конкретними» кроками.
Префект сказав, що важливо дослідити відмінності між священством і владою, щоб мати можливість довірити мирянам, а отже й жінкам провідні ролі у Церкві — шлях, на якому можна досягти значного консенсусу.
Тоді Фернандес поставив запитання: якщо виявиться, що у минулому жінки проповідували під час відправи Євхаристії або виконували владні функції, не маючи дияконських свячень, чи применшує це значення [їхнього служіння]?
Що стосується конкретної теми дияконату, то комісія під керівництвом кардинала Петроккі відновить свою роботу ще з більшою енергією, прислухаючись до пропозицій асамблеї Синоду та інших пропозицій з усього світу, надісланих через секретаріат Синоду.
Кардинал пригадав свій виступ у синодальній залі, під час якої резюмував позицію Папи з цього приводу. Він підкреслив: слова, що «для Святішого Отця питання жіночого дияконату ще не назріло», не означають, що Папа Франциск хоче закрити це питання; він радше хоче, щоб дослідження тривали, враховуючи неоднозначні висновки роботи комісії.
Префект також зазначив, що одні історики говорять, що у минулому були випадки висвячення жінок у диякониси, тоді як інші твердять, що це було благословенням, а не справжнім рукоположенням.
На завершення Фернандес сказав, що на його думку «ми можемо рухатися вперед чіткими та конкретними кроками, які розширюють можливості жінок у Церкві, починаючи з розрізнення того, що є невіддільним від сану, і того, що таким не є».
Насамкінець він закликав присутніх мати відкриті серця, «щоб побачити, куди нас веде Святий Дух».