У першому ж приписі до енцикліки «Dilexit nos» — про людську любов і Божественне Серце Господа Ісуса — Папа Франциск зізнається, що натхненням для її першого розділу став його співбрат-єзуїт, о.Дієго Фарес, померлий 2022 року аргентинець.
Цей священник Товариства Ісусового за численних нагод підкреслював центральне значення серця в думці й діяльності Хорхе Маріо Берґольйо: спершу як душпастиря в Буенос-Айресі, а потім як Єпископа Рима.
«Значна частина роздумів, уміщених у цьому першому розділі, була натхнена неопублікованими рукописами о.Дієго Фареса SI. Нехай Господь дасть йому частку в своїй святій славі», — читаємо у виносці. Як зауважує заступник редакційного директора Дикастерію комунікацій Алессандро Джізотті, з плином часу ми навчилися бачити в учительних документах Папи Франциска, якими важливими бувають приписи. На його думку, саме така справа і з останньою енциклікою «Dilexit nos», бо вже в першому ж приписі Франциск визнає, що натхненням для вступних сторінок — тих, що «задають тон» усьому документові, — був його друг і учень, єзуїт, який помер у віці 66 років (народився в Мендосі 9 серпня 1955 року). У липні 2022 року Папа взяв участь у його похороні, який відбувся в каплиці Генеральної курії Товариства Ісусового в Римі.
Похорон о. Дієго Фареса SJ. Фото: Vatican Media
Джізотті мав щастя знати о.Дієго в ті роки, коли працював у єзуїтському двотижневику «La Civiltà Cattolica» і не раз брав у нього інтерв’ю на теми духовності, коренів та поглядів Хорхе Маріо Берґольйо. «Озираючись нині назад на ті роздуми, чітко бачиш постійні посилання о.Фареса на слово ‘серце’, коли він говорив про свого духовного керівника, який став архієпископом Буенос-Айреса, а пізніше — Єпископом Рима. Це посилання, які допомагають нам зрозуміти, що четверта енцикліка Франциска походить не з теоретичних досліджень, а з життєвого досвіду», — підкреслює Алессандро Джізотті.
Він зазначає, що, за словами отця Фареса, «серце» також є центром роздумів Папи про виховання — це концепція набагато ширша і глибша, ніж просто «освіта». Нагадує слова аргентинського єзуїта про те, що Франциск є «великим вихователем — форматором, як ми кажемо. Той, хто живе освітою в цілому, як освітою серця. Виховання серця може здійснити тільки батько, чи мати. За серцем завжди останнє слово». Отець Фарес також зазначив [у контексті обговорення посинодальної адгортації 2016 року], що «за педагогічними критеріями ‘Amoris laetitia’ стоїть радикальне ‘так’ і ‘ні’. Це ‘так’ — рішуче ‘так’ радості кохання. Радість розширює серце сім’ї».
о. Дієго Фарес SJ. Фото: Vatican Media
Особливо вразило самого Джізотті те, що говорив аргентинський єзуїт про риси, які для Папи Франциска є фундаментальними в єпископаті. Для Франциска зразком пастиря є св.Йосиф, який «чуває» над Дитятком і Матір’ю. «Чування», — підкреслив отець Фарес, — «більше відносять до турботи про доктрину та мораль», тоді як стосується воно більше «турботи про сіль і світло в серцях». А «нагляд і пильність говорять нам про певний доконечний контроль», але чування говорить нам про надію — надію на милосердного Отця, який чуває над випробуваннями сердець, що їх проходять діти.
«Милосердя і надія — головні теми двох ювілеїв понтифікату Франциска: надзвичайного у 2016 році та майбутнього у 2025 році. Милосердя і надія, які, як нагадує нам Dilexit nos, є не відокремленими вимірами в Серці Ісуса, але неподільним вираженням безмежної любові, яка охоплює людство», — пише Джізотті.