Є факт, про який слід постійно пам’ятати: у диявола не буває відпусток! Він працює вдень і вночі, але особливо тоді, коли ми бездіяльні, ліниві і перебуваємо у «відпустці» від Бога. Апостол Петро застерігає: «Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1Пт 5, 8). Ми повинні чинити йому опір.
Одна з головних атак сатани спрямована на Таїнство покаяння. Надзвичайно проникливий, він має спотворений, налаштований на зло інтелект. Тому, прагнучи, щоб ми були засуджені і прокляті, диявол безупинно вигадує для нас причини не наближатися до Бога. Найбільше це стосується Таїнств — особливо, сповіді.
Давайте зірвемо маску з батька брехні і розкриємо його хитру тактику щодо того, як відвернути нас від безмежного Божого милосердя. Безсумнівно, диявол — неперевершений професійний брехун. Він знає, як і коли заманити нас у тенета: як переконати не зізнаватися у гріхах, зволікати зі сповіддю, або навіть зробити її неефективною.
Давайте розкриємо його підступні таємні атаки на сповідь.
1.«Сповідатися треба безпосередньо Богові»
Багато католиків зазнали сильного впливу протестантської теології. Скільки разів ми чули від протестантів, або й навіть від католиків: «Я сповідаюся особисто Богові!», або «Потрібно сповідатися не людині, а безпосередньо Богу!» Ісус дав нам Таїнство сповіді у першу пасхальну неділю, коли дихнув на апостолів і сказав: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються» (Йн 20, 22-23). Можливо, було б легше сповідатися безпосередньо Богові, але Ісус хотів, щоб ми робили це через священника, який під час сповіді діє in persona Christi, тобто в особі Христа.
2.«Священник — це просто людина»
Інше часте заперечення проти сповіді: «Ну, священник — це просто людина, як і я, і він теж грішник. Чому я маю сповідатися такому ж грішнику, як я сам?» Саме так! Священник — грішник, і він теж має ходити на сповідь до іншого священника, щоб отримати відпущення гріхів. Навіть Папа обов’язково сповідається іншим священникам.Однак законно висвячений священник отримує владу і благодать в особі Христа і відпускати гріхи в ім’я Господа Ісуса, істинного Божественного Лікаря. Ісус також сказав: «Хто вас слухає, той Мене слухає». Через священницьке служіння Христос передає свою благодать зцілення та прощення.
3.«Священик надто зайнятий для такого грішника, як я»
Це очевидна брехня диявола. Всі ми щодня маємо однакові часові рамки, незалежно від того, ким ми є, де живемо та у яких обставинах перебуваємо. Так, священники зайняті, але вони зобов’язані знайти час, місце і можливість послухати сповіді ввірених їм душ. Відповідно до канонічного права, вірні мають право сповідатися своєму пастиреві, якщо це дозволяють обставини. Що може бути важливішим, ніж примирення грішника з Богом, забезпечення шляху до його вічного спасіння?
4.«Священик сердитиметься на мене!»
У книжці «Боже Милосердя у моїй душі» свята Фаустина Ковальська пише про випадок, коли одна з її сповідей пройшла якось недобре, ніби священник її не зрозумів. Коли Ісус після цього спілкувався з нею, Він відкрив причини, чому вона не отримала душевного спокою після цієї сповіді: вона не помолилася за священника, перш ніж увійти у конфесіонал. Візьміть собі за звичку молитися за священника перед сповідальницею — це може прокласти вам шлях до мирної та ефективної сповіді.
5.«Я не знаю як!»
Сьогодні у доступі є багато матеріалів про те, як сповідатися, а також про Десять заповідей, іспит совісті тощо. Можна придбати їх у церковній крамниці, пошукати в інтернеті або придивитися до брошур, що напевне лежать у вашій парафії — часто вони містять усю необхідну каяникові інформацію.
6.«Я боюся і соромлюся»
Паралізуючий страх і сором походять від лукавого, а не від Бога. Святий Філіп Нері зазначив, що диявол майстерно забирає від нас страх і сором, коли переконує нас обрати гріх, але коли ми відчуваємо спонуку повернутися до Бога через Таїнство сповіді, він може так обвести нас довкола пальця, що ми, немов паралізовані, не наважимося навіть ступити у бік конфесіоналу. Диявол ніколи не йде у відпустку і особливо наполегливо працює над тим, щоб не пускати нас до сповіді.
7.«Мої гріхи такі серйозні, що виходять за межі Божого прощення»
Згідно зі щоденником святої Фаустини, Ісус недвозначно, з надзвичайною ясністю та наголосом сказав, що гріх, який найбільше ображає Його, — це небажання довіряти Його безмежному милосердю. Насправді, немає такого гріха, якого би не могло простити безмежно милосердне Серце Ісуса. Ісус сказав Фаустині, що найбільший грішник може стати найбільшим святим, за однієї умови: ДОВІРА, ДОВІРА, ДОВІРА! Вшановуючи Боже Милосердя, ми молимося: «Ісусе, довіряю Тобі!» Святий Павло повторює ту саму концепцію такими словами: «Де збільшився гріх, там перевершила ласка» (Рим 5, 20).
8.«Мої гріхи стануть відомі!»
Аж ніяк! Печать сповіді — один із найсерйозніших обов’язків священника. Це означає, що священник зобов’язаний під страхом екскомуніки зберігати у повній таємниці все, що було сказано під час сповіді. Були святі священики, які прийняли мученицьку смерть, щоб зберегти цю непорушну печать. Один із таких прикладів — святий Йоан Непомуцен.
9.«Я краще піду завтра, коли буду готовий»
Це одна з тих стріл, які диявол найчастіше витягує зі свого сагайдака, готовий стріляти у будь-який час і в будь-якому місці. Чим би ми не займалися і що би не робили, ми ніколи не будемо ідеально підготовленими, тому що досконалий лише Бог! Тому, особливо перебуваючи у стані гріха, а отже у стані моральної небезпеки, у жодному разі не відкладайте сповідь. Не треба грати у гру, де на кону — наше вічне спасіння. Святий Антоній Марія Кларет наводив приклад палаючого будинку. Коли дім горить, ми не зволікаємо з викликом пожежників. Але багато хто живе у смертному гріху, ризикуючи потрапити у пекельний вогонь, і нічого не робить, щоб загасити це полум’я у своєму житті!
10.«Навіщо йти до сповіді, коли я знову впаду у той самий гріх?»
Буває й таке, але часта сповідь може стати великою допомогою у поступовому подоланні наших моральних провин. Моральна теологія навчає священників бути терплеливими до грішників, користуючись богословським принципом поступовості. Це означає, що священник як батько, друг, помічник і цілитель, може м’яко допомогти каяникові поступово подолати те, що може бути його моральним «криптонітом». Таким чином, за допомогою Божої благодаті і частої сповіді, ви рідше впадатимете у той самий гріх, аж поки одного дня не здобудете над ним перемогу! Каяникові важливо довіряти Божому милосердю, намагатися уникати нагоди до гріха, мати добру волю і докладати усіх можливих зусиль.
*
Мої друзі та співгрішники, сподіваюся, що викриття цих перешкод, які заважають нам приступити до Таїнства сповіді, допоможе нам усім подолати підступи лукавого, щоб ми могли наближатися до Божого престолу милосердя часто, вірно, ревно та з повною впевненістю у Його нескінченному прощенні.
Переклад CREDO за: о. Ед Брум OMV, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
