Коли семінарист зі США отримав травму, граючи у баскетбол у 2017 році, він гадки не мав, що це колись зіграє важливу роль у справі канонізації блаженного П’єра Джорджо Фрассаті.
38-річний отець Хуан Ґутьєррес, який тоді навчався у семінарії Святого Йоана в Каліфорнії, зробив МРТ і дізнався, що у нього розрив ахіллового сухожилля, пише CNA. Непокоячись через довге і болісне відновлення та фінансові витрати, наступного дня він «з важким серцем» пішов до семінарійної каплиці.
Під час молитви Ґутьєррес відчув натхнення помолитися новенну до блаженного Фрассаті. Через кілька днів після початку новенни він пішов у каплицю, коли там нікого не було, щоб помолитися на самоті. Під час молитви його раптом охопило незвичне відчуття в області травмованої ноги.
«Я молився, аж раптом почав відчувати тепло у місці травми. Чесно кажучи, я спочатку подумав, що під лавами щось загорілося», — згадує отець Ґутьєррес.
Він пошукав джерело займання, але не побачив ніякого вогню, хоча й досі відчував тепло. Пригадавши свій досвід з рухом Харизматичного Відновлення, він подумав, що це відчуття може бути пов’язане зі зціленням від Бога. Дивлячись на дарохранительницю, він заплакав.
«Ця подія мене глибоко зворушила», — каже отець Ґутьєррес.
Господь не тільки торкнувся його духовно, а й зцілив фізично. Неймовірно, але після цього Ґутьєррес знову зміг нормально ходити і більше не потребував спеціального фіксатора. Коли він прийшов до хірурга-ортопеда, лікар підтвердив, що операція йому не потрібна, і сказав, що виявлений на МРТ розрив просто зник, що нечувано для травми такого типу.
«Його зцілення — це чудо. Лікарі не змогли цього пояснити, — каже архієпископ Лос-Анджелеса Хосе Гомес. — Звісно, “чудо” — це слово, яке занадто широко вживається в нашій культурі; його не дуже добре розуміють. Але Святе Письмо говорить нам, що Ісус творив чудеса на землі. І ми віримо, що Він творить їх і зараз, з небес».
«Ми також віримо, що Ісус чує не лише наші молитви, але й молитви святих, які заступаються за нас, — додає архієпископ Гомес. — Тепер у нас є новий святий, який спостерігає за нами з небес».
Отець Ґутьєррес каже, що його зцілення — це нагадування всім нам про реальну дієвість молитви.
«Святі можуть допомогти нам у молитві в наших потребах і дати переконатися, що Бог завжди вислуховує наші молитви», — зазначає він.
Вердикт хірурга став початком вивчення ймовірного чуда у Ватикані, що зрештою відкрило шлях до канонізації П’єра Джорджо Фрассаті.
Монсеньйор Роберт Сарно, колишній працівник Дикастерію у справах канонізацій і викладач семінарії Святого Йоана каже, що одного разу Ґутьєррес підійшов до нього після занять і розповів, що з ним сталося.
«Коли я це почув, я одразу запідозрив, що у цій справі щось є», — згадує Сарно.
Зі схвалення Ватикану і архієпископа Гомеса монсеньйор Сарно розпочав канонічне вивчення зцілення семінариста, після якого залишився лише останній крок — «остаточна консультація» кардиналів і єпископів зі Святішим Отцем щодо схвалення чи несхвалення канонізації. Сарно каже, що «у такому випадку це справді лише формальність».
«Ми покликані наслідувати святість П’єра Джорджо і молитися про його заступництво, особливо за молодих людей, які сьогодні такі збентежені, які шукають відповідей на питання життя та віри», — зазначає він.
П’єр Джорджо Фрассаті, італійський католицький активіст і член Третього Ордену святого Домініка, буде канонізований наступного року — через 100 років після його смерті від поліомієліту.
«Його останні слова були такі: “Я чекатиму їх усіх на небесах”, — каже архієпископ Гомес. — Я впевнений, що завдяки його молитвам наш Господь приведе до себе багатьох людей».
Отець Ґутьєррес зізнається, що не розуміє, чому саме він був обраний Богом для чудесного зцілення.
«Я перший можу визнати, що Бог міг вибрати більш харизматичну, спокійну та менш проблемну людину. Повірте мені, я знаю, про що кажу, і мої колеги можуть це підтвердити, — каже він. — Але, як говорить нам Святе Письмо, не ми вибрали Господа. Це Він обирає нас. І Він вибрав нас, щоб ми приносили плоди».
Час після зцілення отець Ґутьєррес згадує як «американські гірки, повні хвилювання, очікування, трепету і навіть страху».
«Були моменти, коли я думав: як я тут опинився? Про що я думав, коли сідав на цей потяг? — каже він. — Але врешті-решт я залишився з серцем, сповненим вдячності й благоговіння перед тим, що робить Бог у нашому житті. У П’єрі Джорджо Бог дав мені не лише заступника, але й друга».
«Між П’єром Джорджо Фрассаті та Хуаном [Ґутьєрресом] є багато спільного, знає він про це чи ні, — додає монсеньйор Сарно. — Вони обидва молоді й активні, обидва спортсмени. З цієї причини П’єра Джорджо Фрассаті проголосили одним із покровителів Всесвітнього дня молоді».
Ванда Ґавронська, племінниця Фрассаті, каже, що її переповнює радісне хвилювання, адже її дядька «нарешті» канонізують. Вона пригадує ті виклики, з якими мала справу її мати, виступаючи за його канонізацію ще на початку 1930-х років.
Ґавронська зачитала рядок із листа, який Фрассаті написав рівно 100 років тому 16 грудня 1924 року, лише за півроку до своєї смерті: «Я сподіваюся, що милістю Божою продовжу йти шляхом католицьких ідей і зможу — у будь-якому стані, як забажає Бог — захищати і поширювати ці рідкісні та істинні речі».
Відповідаючи на запитання, як це — бути частиною канонізаційного процесу, отець Ґутьєррес щиро каже: «Це божевілля. Але це чудове благословення».
«П’єр Джорджо хотів поширювати віру в Бога, і це дозволить більшій кількості людей почути його послання, яке запрошує нас серйозно ставитися до віри і бути готовими виносити її за двері Церкви, щоби впливати на життя людського суспільства. Бо саме там так відчайдушно потрібна любов Бога, Ісус, і все те, що Він нам дав», — підсумував священник.
фінансово.
Щиро дякуємо!
