Шляхи людей до віри бувають дуже різні. Для когось цей шлях гладкий і без значних потрясінь; для когось — складніший. Навернення Ларрі Сенґера, про яке він сам детально написав у своєму блозі, належить до другої категорії.
Ви можете не знати Ларрі Сенґера на ім’я, але кожен, хто будь-коли шукав інформацію в Інтернеті, точно знайомий з онлайн-енциклопедією Вікіпедія.
Колись у нас вдома на книжкових полицях були великі колекції енциклопедій, де ми читали про різні явища нашого світу. Тепер можна просто ввести ключове слово у пошукову систему, і Вікіпедія швидко надасть нам бодай коротке пояснення. Вікіпедія була заснована у 2001 році Джиммі Вельсом та Ларрі Сенґером. Останній — не лише веб-програміст, а й філософ.
У пошуках відповідей на складні питання
Філософія була першою і найбільшою любов’ю Ларрі Сенґера. Саме завдяки філософії ще підлітком він став агностиком, а згодом, через кілька десятиліть, віруючим.
Сенґер народився у християнській родині, але у ранньому підлітковому віці почав ставити складні питання: наприклад, як пов’язані дух, душа і розум, або які між ними є відмінності.
На жаль, він не знайшов нікого, хто міг би це йому пояснити, або хто хотів би обговорити з ним глибокі філософські питання про віру. Сенґер зробив висновок, що «лише догматичні люди, яким бракує допитливості і які не здатні відповісти на складні питання, вірять у Бога» — а він до них не належить. Тому він відкинув віру.
Він студіював філософію, а потім кілька років викладав її в університеті. Під час навчання він, звісно, прочитав багато філософської літератури. Він каже, що ніколи не вважав себе справжнім атеїстом, а радше агностиком. «Я не вірив у Бога і не заперечував Його існування, — пояснює він. — Я завжди був готовий серйозно розглянути можливість існування Бога. Вони [тобто атеїсти] такими не були».
Фактично, він вважав більшість аргументів, висунутих відвертими атеїстами, неадекватними, а часто й просто «огидними» через свою грубість та поверхневість.
Відкриття теології й Бога
Поворотний момент у його світогляді стався після двох важливих життєвих подій: спочатку одруження, а потім народження першої дитини. Саме тоді він вперше відчув безумовну любов до іншої людини, за яку був готовий віддати власне життя.
Це внесло розкол у його самодостатню філософську систему. Він був вражений, усвідомивши, що його мислення починає відрізнятися від мислення його колег-агностиків і атеїстів, за якими він спостерігав під час навчання. Потім Сенґер відкрив для себе теологію.
Хоча він читав Біблію своїм дітям, він не мав із нею особливих стосунків. Для нього це була просто книга, яка мала культурне значення, і тому діти повинні були з нею ознайомитися. Але зрештою, з різних причин, він вирішив, що хоче проштудіювати всю Біблію, зрозуміти її так, як це роблять віруючі, хоча й без істинного прагнення вірити.
Зрозумівши, що для вивчення біблійних текстів йому потрібне керівництво, він склав 90-денний план навчання і занурився у різноманітні видання Біблії та довідники. Він виявив, що у священному тексті та його інтерпретаціях набагато більше глибини та змісту, ніж йому здавалося раніше. «Поступово я збагнув, що знайомлюся з двохтисячолітньою традицією теології», — пише він.
Поступово Сенґер почав «розмовляти з Богом», що стало його першою спробою молитви з часів дитинства.
Навернення
Він почав писати та публікувати есеї на цю тему. Його переконали богословські аргументи, які узгоджувалися з його світоглядом. Звісно, він добре розуміє, що велику роль у цьому відіграла Божа благодать.
Ларрі Сенґер опублікував у своєму блозі довгу працю під назвою «Як філософ-скептик став християнином». Зрештою, він визнав свою особисту віру в Триєдиного Бога. З-поміж іншого, він пише, що «вдячний Богові за те, що Він прийняв мене до своєї родини та простив мої численні гріхи». «Я дякую [Богові] за дар віри, якого я не міг собі уявити протягом більшої частини свого життя», — пише Сенґер.
Зараз Ларрі Сенґер пише книжку про Бога та свій шлях від невір’я до віри. У своєму блозі він пояснює, що ще не приєднався до певної церкви чи конфесії, але його шлях триває. Молімося, щоби Бог і надалі просвітлював його розум і зміцнював віру, щоби він міг тривати на шляху до повноти істини у Христі та Його Церкві.