12 березня — річниця конклаву, під час якого кардинали обрали Папу Франциска новим Главою Вселенської Церкви. Давайте зазирнемо в дверну щілину й побачимо, що відбувається за зачиненими дверима Сикстинської каплиці!
«Кардинальський прорив» революціонізував папські вибори в питанні про те, хто обирає Єпископа Рима. Однак реформовані норми все одно відставали від реальності. Навіть звужена до самих кардиналів виборча група не була повністю захищена від втручання з боку світської влади та зусиль великих римських родин. І ті, й ті швидко зорієнтувалися в новій реальності. Їхніх представників серед кардиналів ставало дедалі більше — і, чесно кажучи, від цієї хвороби ліків шукатимуть іще довгі століття.
Кардинал-камерленго проголошує смерть папи. Джерело: Вікіпедія
Cum clave — замкнене на ключ
Не бракувало і подвійних виборів, а отже — і антипап. Період sede vacante затягувався доти, доки по смерті папи нарешті не обирали нового. Але джерело проблем було вже іншим: якщо в першому тисячолітті це була радше відсутність фіксованих правил, то пізніші помилки були результатом недотримання прийнятих принципів. Треба було чогось іще, щоби цьому зарадити. Цією ідеєю стало cum clave — кляузура, замкнення на ключ. З роками ця ідея дала виборам папи унікальну назву: конклав.
Cum clave означало, що кардинали хотіли ізолюватися від оточення, щоб запобігти зовнішньому втручанню. Така практика гарантувала їм автономний вибір. Це була не так ізоляція, як правило поведінки. Якщо хтось захоче звести поняття cum clave до місця ізоляції — то, мабуть, це буде не в’язниця, а добровільна кляузура.
Відколи мова про конклав, думки науковців не мають одностайності. Деякі стверджують, що про перший конклав — або, принаймні, про його очікування — можна говорити з посиланням на 1118 рік, коли кардинали таємно, в замкненому приміщенні, зібралися для обрання папи без втручання імператора Генріха V. Інші кажуть, що початком конклаву як явища треба вважати вибори папи в уже офіційно усталеній «виборчій кляузурі». Вони відбулися в монастирі на Палатинському пагорбі в Римі 1145 року, а потім — 1198 року в палаці (септизонії) Септимія Севера.
Добровільно чи примусово?
Варто додати, що вибори у кляузурі означали поступовий розвиток молитов і літургій, пов’язаних із виборами папи, які — видозмінюючись протягом століть — різною мірою збереглися донині. 1198 року під час виборів було зроблено чітке розмежування між актом обрання, яке відбулося в суворих правових рамках, і подальшим літургійним актом інтронізації нового папи. Також уперше було використано бюлетені. У науково-популярній літературі початок конклаву іноді відносять до 1216 року, коли відбулися папські вибори в Перуджі. Історики не вирішили, чи кардинали були ув’язнені з власної волі, чи жителі Перуджі їх до цього змусили. Другий варіант, безумовно, робить історію привабливішою. Варто зазначити, що ці вибори завершилися з цікавим результатом. Після кількох днів голосування, під час якого жоден кандидат не набрав двох третин голосів, було вирішено голосувати «компромісом», довіривши вибір двом визначеним кардиналам.
Історичний бюлетень для конклаву, в який треба було вписати ім’я обранця та поставити підпис. Джерело: Вікіпедія
Також 1241 року кардинали зустрілися в монастирі — знову ж таки в Септизонії, — і тоді їх фактично ув’язнив Маттео Россі Орсіні, володар міста, що був незадоволений перебігом виборів. Цей рік іноді вказується як перший конклав. Але інститут конклаву постав тільки 1274 року — після найтриваліших папських виборів в історії. Добровільне ув’язнення кардиналів, ухвалене Григорієм X, виявилося ефективним способом боротьби зі зловживаннями.
За книжкою о.Пшемислава Слівінського «Конклав»
фінансово.
Щиро дякуємо!
