Мета документа — нагадати про вчення і значення Собору, який має безсумнівно першорядне значення в історії Церкви; а також підкреслити надзвичайні ресурси, які Нікейський Символ віри пропонує в перспективі нового етапу євангелізації.
«Ісус Христос, Божий Син, Спаситель. 1700‑річчя Вселенського Собору в Нікеї (325-2025)». Документ Міжнародної богословської комісії під такою назвою з’явився у четвер 3 квітня 2025 року на сайті Дикастерію віровчення. Як зазначається в комюніке з нагоди публікації, метою є не тільки наголосити на значенні цього собору, але також висвітлити надзвичайні ресурси Символу віри, який відтоді сповідує Церква, пише Vatican News.
Річниця в особливому контексті
У повідомленні для преси читаємо, що 20 травня 2025 року християнський світ спогадуватиме річницю початку Собору в Нікеї — Першого Вселенського Собору. За його підсумками з’явився Символ віри, який (після доповнення під час Собору в Константинополі 381 року) став засвідченням ідентичності віри в Ісуса Христа, сповідуваної в Церкві. Ця річниця припадає на ювілейний рік, зосереджений на «Христі, нашій надії», а також рік, коли християни Сходу й Заходу відзначають Великдень в один день. Зрештою, як підкреслював Папа Франциск, в нинішній історичний момент, позначений трагедією війни та незліченними тривогами і непевністю, — тим, що для християн найважливіше, найпрекрасніше, найпривабливіше і водночас найнеобхідніше, є саме віра в Ісуса Христа, проголошена в Нікеї: це фундаментальне завдання Церкви.
Мета документа
У цьому контексті Міжнародна богословська комісія оприлюднює згаданий документ. Його мета — не лише нагадати про зміст і значення Собору, але й підкреслити надзвичайні ресурси, що їх Символ віри зберігає і відновлює в перспективі нового етапу євангелізації, який покликана переживати Церква. Водночас документ підкреслює очевидну актуальність цих ресурсів для відповідального і спільного визрівання змін епохи, які впливають на культуру і суспільство в усьому світі.
Справді, віра, сповідана в Нікеї, відкриває нам очі на проривну і постійну новизну, яка сталася з приходом поміж нас Божого Сина. І вона спонукає нас розширити серця і розум, щоби прийняти і реалізувати дар цього вирішального погляду на сенс і долю історії: у світлі того Бога, який через Єдинородного Сина, якому передав повноту власного життя, робить нас його учасниками через Його втілення, щедро виливаючи на всіх без винятку подих визволення від егоїзму, подих стосунків у взаємній відкритості та сопричастя Святого Духа, незважаючи ні на які бар’єри.
Осердя віри Церкви
Як підкреслюється в комюніке, істина про Бога-Любов, який є Трійцею і в Сині стає одним з нас із любові, — тобто віра, яку свідчить і передає Нікейський Собор, є автентичним принципом братерства між людьми й народами, а також переміни історії у світлі молитви, яку Ісус підніс до Отця, перш ніж віддати за нас найвищий дар свого життя: «Отче, нехай будуть усі одно, як ми з Тобою одно» (пор. Йн 17,22). Таким чином, Нікейський Символ віри є основою віри Церкви, джерелом живої води, з якого можна черпати і сьогодні, щоб увійти в погляд Ісуса, а в Ньому — в погляд, яким Бог-Авва дивиться на всіх своїх дітей і на все створіння, починаючи з найменших, найбідніших і найбільш відкинутих. Саме з ними Єдинородний Син Отця, який став «первістком між багатьма братами» (пор. Рим 8,29), ототожнив себе до такої міри, що вважає зробленим для себе те, що було зроблено для кожного з них (пор. Мт 25,40).
Багатогранний синтез
Таким чином, цей документ МБК не ставить перед собою завдання бути простим текстом академічного богослов’я, але пропонується як цінний і нагальний синтез, що може стати корисним у поглибленні віри та її свідченні в житті християнської спільноти — не лише збагачуючи новим усвідомленням участь у літургійному житті й формуванням до розуміння та досвіду віри Божого люду, але також пробуджуючи та зорієнтовуючи культурні й соціальні зусилля християн на цьому поворотному моменті історії. Тим більше, що в Нікеї єдність і місія Церкви вперше були символічно виражені на вселенському рівні (звідси його визначення як Вселенського Собору) в синодальній формі того спільного прямування вперед, яке їй притаманне. Отож цей документ є авторитетним орієнтиром і джерелом натхнення для синодального процесу, в який сьогодні залучена Католицька Церква, у своєму прагненні пережити навернення й реформи, позначені принципом стосунків і взаємності заради місії, як це рішуче стверджує «Заключний документ» останньої Асамблеї Синоду єпископів, що його Папа Франциск зарахував до вчення Вселенської Церкви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
