Христос переміг? Ну то чому у світі стільки зла?.. Гм. Тому, що ми ще у світі. Живемо на землі.
І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, — повержено на землю, і ангели його з ним повержені (Одкр 12, 7‑8).
Біблісти тлумачать цей текст по‑різному. Одні вбачають посилання традицію, натяк на яку є в Біблії: що перш ніж стався гріх Адама і Єви, на небі розігралася подібна драма: частина ангелів, під проводом Змія — тобто диявола і сатани, як пояснює апостол Йоан, — збунтувалися проти Бога, але їх переміг Михаїл із небесним військом і скинув із неба. На землю чи в пекло — тут неважливо; принципово важливо те, що вони вже не в небі. Інші біблісти, своєю чергою, вбачають тут пророцтво про битву, яка ще тільки має відбутися. В ті самі «останні часи». Ще є такі, хто вважає, що тут ідеться про подію, яка сталася в Єрусалимі в умовному 33‑му році нашої ери… Просто показано це не з нашої точки зору, а, скажемо так, із «космічної»; показано, яке значення для всього створіння мала вірність Христа аж до смерті: як для світу видимого, так і невидимого. Я особисто схиляюся до цієї третьої версії. Бо далі у св.Йоана написано: «І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа» (12,13). Тут можна побачити чітку вказівку, що прадавній Змій був переможений не на початку часів або в кінці, а саме у зв’язку з тим, що Син Жінки — Ісус Христос — був узятий до Бога і сів по правиці Отця.
Сатана, який уже програв
«І настала війна на небі». Тут ідеться не про фізичне небо, на якому «сидять» Бог і ангели, а про «стан неземного», світ духовний. Саме там відбувається битва добра і зла; зауважмо, що добро перемагає завдяки перемозі Христа на хресті. Син Божий своїм повним послухом аж до хресної смерті дав сили Михаїлові та його ангелам перемогти Змія і відкупив гріховний непослух Адама і Єви. Тому для Обвинувача (як названо сатану у вірші 10) більше немає місця в цьому спорі за людину: в космічному вимірі він уже програв! І тепер може тільки воювати за якісь рештки для себе.
Це надзвичайно важливо, коли ми дивимося на нашу дійсність, у якій повно зла: зло не матиме остаточного слова. Не те що воно «не переможе»: воно ВЖЕ програло. Головна думка цієї біблійної сцени — що Потомок Жінки ВЖЕ розчавив голову змія. Те, що діється у світі нині, — це агонія, смертні судоми подоланого, розчавленого зла.
Тому св.Йоан пише, що в небі для Змія і його ангелів більше місця не знайшлося. В небі — не просто в стані вічного щастя в єдності з Богом, а в усьому тому невидимому світі духовних речей. У тому світі Змій уже втратив будь-яке значення.
А як щодо нашого?
Час — короткий
Хто такий Змій, або сатана і диявол, як пояснює це св.Йоан в Одкровенні? Ці слова, що походять із грецької та єврейської мов, означають «обвинувач» і «наклепник», також із відтінком «ворог». Перед ким він обвинувачує? Виходячи з початку Книги Іова — перед самим Богом. Із Книги Захарії (3,2) можна також додати, що перед ангелами. Кого він звинувачує, на кого зводить наклепи, кому він ворог? Не Богові — бо Йому він нічого зробити не може. Сатана — запеклий ворог людини.
У тій битві, коли він втратив небо, Змій з його ангелами був скинутий… на землю. В небі вони свою колишню міць втратили. Однак — не на землі.
І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч. І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерті. Від того веселіться, небеса, і ви, що на них живете. Горе вам, земле і море, бо спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має» (Одкр 12, 10‑12).
Обвинувач повержений, — сповіщає голос. Його наклепи, які він чинив перед Богом «день і ніч», більше не мають сили. Кров Ангця (вочевидь хресна жертва) вислужила спасіння тим, хто на землі. А слово свідчення? — це цінність проголошування Доброї новини. Це відкрите сповідування Христа перед іншими людьми (таких і сам Христос відкрито визнає своїми перед Отцем і ангелами — Мт 10,32). А також це вказівка, що проголошення Євангелія руйнує диявольські плани. Слово християнина-свідка робить так, що сатана програє також на землі і щораз більше.
«І не злюбили життя свого аж до смерті» — це не виключно про мучеників, чиї життя були обірвані насильно. Це про всіх, хто «бере хрест свій і йде за Мною». Бо життя віддавати можна і за один раз, і щодня, крапля по краплі.
Для мешканців неба поразка Змія є великою радістю, тому голос в Одкровенні заохочує їх радіти — ангелів і святих, а також і тих, хто живе надією колись у цьому гроні опинитися. Однак для землі це водночас біда, і голос цього не приховує: бо спустився до вас диявол із лютістю великою. Горе «землі і морю», тобто всьому нашому світові. Якщо згадати, якими потворами іноді стають люди після вибуху ненависті, як усе зле й гидке в них вилазить нагору, як вони б’ють і нищать у припадку люті все довкола, — можна трошки зрозуміти, як відчуває і діє повержений сатана, знаючи, що він уже скинутий з неба і час його закінчується. Цей «короткий час» вміщує всіх, хто народився після перемоги Христа і до кінця світу, тому сатані ще є на кому мститися… І в ХХІ столітті він теж шаліє. Але голос з неба звістив, що цей час усе одно короткий.
Це також сповнює надією.
І це є відповіддю на запитання — чому, якщо Христос уже переміг, у нашому світі ще так багато зла. В небі, понад часом, перемога Христа вже є повною, а поразка сатани вже відбулася. На землі, в часі, агонія зла ще триває. Так, ми живемо в «перехідний період», коли «і вже, і ще ні»: Христос уже переміг, але сатана все ще може діяти в цьому нашому світі. І він діє, палаючи великою люттю. На Бога? На ангелів? На святих на небесах? Вони вже поза його досяжністю. Але ми, тут, на землі…
Це, мабуть, також відповідь на наше здивування, подив, а іноді й обурення — коли виявляється, що той, кого вважали добрим християнином, який веде інших до Бога, виявляється вплутаним у різні тяжкі гріхи. Сатана розлютився; він найперше націлився на тих, хто може бути опорою для інших. Бо він знає, що коли ця опора впаде, разом із нею впадуть і багато інших, слабших у вірі. Бо суть сатани — зробити все можливе, щоб якомога більше людей не отримали того, що він сам втратив і ніколи більше не матиме…
Переклад CREDO за матеріалами: Анджей Мацура, Wiara
фінансово.
Щиро дякуємо!
