Якби не папи та їхнє зацікавлення природничими науками — незрозуміло, як виглядало би вимірювання часу. Давайте поглянемо на деяких наступників св.Петра, що зробили внесок у цю царину знань.
Під час недільної молитви «Ангел Господній» у грудні 2008 року Бенедикт XVI зауважив:
«До речі, я згадаю дещо, що, можливо, не всі знають: площа св.Петра також є сонячним годинником — великий обеліск відкидає тінь на лінію, яка проходить вздовж бруківки до фонтану під цим вікном; і цими днями тінь найдовша в році. Це нагадує нам про роль астрономії у визначенні часу молитви. ‘Ангел Господній’, наприклад, читається вранці, опівдні та ввечері; а за сонячним годинником, який колись використовували для визначення часу ‘справжнього полудня’, виставляли інші годинники».
Сильвестр II: кінець тисячоліття
Папа Ратцінґер також згадав кількох попередників, які особливо цікавилися природничими науками. Вони заклали основи точного вимірювання часу.
Першим він згадав Сильвестра II. Його понтифікат збігся з межею першого й другого тисячоліть. Міленіум викликав повсюдний страх. Сильвестр, який змалку демонстрував схильність до математики та природничих наук, показав, що християни мають підходити до питань природи не по‑язичницьки, а раціонально, як до інструментів для впорядкування світу.
Цей Єпископ Рима популяризував у Європі десяткову систему числення, яка допомагала рахувати дні календаря — як у рахунку тижнів, так і місяців. Через це довгий час у Месалах і Бревіаріях дні тижня називалися не власними іменами, а послідовними номерами десяткової системи, починаючи з неділі як першого дня. Таким чином, понеділок називався feria secunda в літургії та бревіаріях, вівторок — feria tertia, і так далі.
Григорій XIII і новий календар
Григорій XIII є творцем григоріанського (відповідно) календаря, який ми зараз використовуємо в усьому світі.
Визнаючи, що юліанський календар, яким користувалися доти, був неточним і провокував дедалі пізнішу дату Великодня, кардинали на Тридентському Соборі доручили вченим Європи провести точні розрахунки та розробити метод розрахунку, який би усунув цю проблему.
Після кількох років праці Григорій XIII опублікував у лютому 1582 року буллу «Inter gravissimas», в якій запровадження нового календаря починається з урочистого проголошення:
«Тому ми, згідно з верховною владою Папи, схвалюємо цей календар — тепер реформований та вдосконалений завдяки безмежній милості Бога до Його Церкви; і наказуємо надрукувати його в Римі разом із Мартирологом» (книгою, що хронологічно перераховує всі спомини святих та нерухомі свята).
Пій IX — Годинникар
Наступним папою, який особливо цікавився вимірюванням часу, був блаженний Пій IX. Його понтифікат припав на епоху промислового розвитку — і дедалі точніших годинників.
У перший рік свого понтифікату, 1847‑й, папа звелів годинникарям синхронізувати римські годинники — що визначило б єдиний час для дзвонів на молитву «Ангел Господній», а також на Святі Меси й молебні. Для цього запросили всесвітньо відомих фахівців зі Швейцарії, Італії та Німеччини.
Легенда розповідає, що найбільший спротив точному налаштуванню виказав годинник на фасаді палацу Монте-ді-П’єта. Причиною, як кажуть, було невдоволення годинникаря своєю оплатою. Тому він навмисно налаштував механізм так, щоб він спрацьовував або до, або після інших годинників Вічного міста. Навіть казали, що він вигравіював навколо циферблата фразу про те, що годинник уже завжди буде «божевільним».
Пій IX також вплинув на дизайн площ у Римі й Ватикані, включаючи саму площу св.Петра — щоб вона відображала устрій сонячних годинників. Папа й сам був захоплений цим методом визначення часу і читав публікації, присвячені йому.
Сьогодні дати, дні тижня, години та хвилини — все це сприймається як належне. Варто пам’ятати, що наша цивілізація значною мірою завдячує цією очевидністю старанням Церкви, яка століттями творила її основу.
Переклад CREDO за: Лукаш Кобешко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
