«Не пожадатимеш… чого-небудь, що належало б ближньому твоєму». Ми всі знаємо, що гріх вводить нас у певну «спіраль» наслідків. Таким чином, обман, наприклад, може нас вкидати в обійми наступних провин, метою яких буде приховати зло й не дати відкрити правду. Гріх обмови породжує ненависть стосовно особи (або інституції), яку обмовляють. Отож бачимо: на одному гріху людина вже не може зупинитися.
Гріх має свої наслідки як у психологічній сфері, так і в духовній. Деякі з них ми помічаємо відразу (наприклад, у разі крадіжки, обману, знеславлення), натомість інші – пізніше. Але це не означає, що вони не впливають на наше життя.
Пожадання як наслідок гріха
Пожадання може бути не лише причиною, а й наслідком «вдало скоєного» гріха. Воно приходить як своєрідна патологія волі після «втіхи» від безкарності. Я бачив людей, які не можуть зупинитися перед прагненням щось украсти (тут не йдеться про клептоманію, що кваліфікується як хвороба. – Прим. «КВ»). Багато хто не може стриматися від того, щоби не обманювати. Сексуальна вседозволеність теж породжує прагнення користатися кожною нагодою. Так людина може дійти до життєвого дна: гріховні залежності ранять психіку, і клубок проблем стає дедалі більш заплутаним. Щоби дати цьому раду, буває потрібна допомога відповідних фахівців, а не лише священика.
Було би простіше, якби ми, провинившись, вчасно «вмикали» силу волі, ставали чесними та уважними до себе. Тоді конкретні – скоєні нами – гріхи дозволяли би нам побачити свої конкретні проблеми. Натомість безвольну людину гріх тільки вводить у світ темряви, де вже й не знаєш, як поводитися.
Чому так і що робити?
Гріховні прагнення можна вчасно простежити, помітивши в собі якийсь емоційний брак. Приміром, багатьох із нас батьки не змогли виховати як психічно, так і фізично або/і духовно зрілих осіб. Через брак хоча би таких елементарних життєвих факторів, як прийняття і любов, дитина може жити в емоційному голоді. На початку він обмежується прагненням любові, але згодом людина починає жадати всього, що лиш здається захопливим. Так емоційна порожнеча стає причиною безмежного прагнення всього довкола.
І все ж позбутися пожадань, які є наслідками не лише нашої природи, а й також особистого (чи навіть чийогось) колишнього безвідповідального життя, – наше життєве завдання. Перекладати відповідальність на когось тут не виходить, адже її все одно несе сама особа, яка чинить гріх. Вона сама страждає від його наслідків, паралельно додаючи страждань ближнім.
Піст, молитва і… щастя?
Будь-яку людську деформацію найкраще лікує навернення – переміна мислення, яка здатна поступово зцілити волю. Пригадаймо: Ісус, зцілюючи хворих, наказував їм іти й більше не грішити. Душа людини також може дістати зцілення внаслідок щирого і глибокого покаяння.
Вистояти в моральних цінностях допомагають таїнства Церкви: повноцінне християнське життя – найкращі ліки і захист від напастей злого духа. На шляху зцілення людина може також потребувати сильної заступницької молитви зрілих християн. Саме молитовне втручання в ситуацію братів і сестер у вірі може допомогти покласти край навіть сильним невпорядкованим прагненням.
Тут варто згадати й про цінність посту. Так, через гріх диявол впливає на ціле життя людини й тим самим прагне втягнути нас у світ зла. Однак Бог набагато сильніше впливає на людину, яка шукає приємності, через піст, указуючи, що насправді ми – вищі створіння й можемо панувати над своїм тілом.
Тіло підпорядковується нам самим, створеним на Божий образ і подобу, а не лише нашим скороминущим прагненням і диявольським спокусам. Коли ми обмежуємо себе у якійсь одній сфері, можемо краще дати раду собі в іншій. Особисто я помічаю, що піст або навіть певне добровільне обмеження дає змогу побачити правду: по суті, для гармонійного життя нам треба набагато менше, ніж хочеться.
Це шлях до відкриття: Господь сам спроможний дати нам усе необхідне. Адже Десять заповідей варто розуміти не лише як накази, а і як обітниці: не пожадатимемо, якщо ми будемо шукати у своєму житті присутності Бога. Бо найбільше Його прагнення – це моє і твоє щастя. Але не хвилинне, а вічне.
о. Юстин МІЩЕНКО OSPPE
«Католицький Вісник», № 22/ 2014
Фото: streetartnews.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
