Роздуми над Словом Божим на понеділок XXVIII звичайного тижня, рік І
Христос звертався до сучасного Йому покоління синів Ізрáїлевих, але говорив їм також і про майбуття, яке настало по Його смерті й воскресінні. Тоді то цілому поколінню Ізрáїля було дано знак Йони.
Для тих, хто увірував, тим знаком був насамперед хрест Ісуса й порожній гріб. Ті, хто увірував, переживали в Дусі присутність Христа Воскреслого. Зміцнені Божим словом, вони пішли проголошувати Воскреслого всім народам. Прикладом тих, хто в такий спосіб прийняв знак Йони, є св. Павло. Своє розуміння християнства він викладає насамперед у Посланні до Римлян, початок якого ми чуємо в сьогоднішній Літургії Слова.
Для тих синів Ізрáїля, хто не прийняв Месію, знаком Йони був і надалі залишається факт, що поганські народи прийняли покуту за гріхи і хрещення в ім’я Ісуса. Для юдеїв прийняття їхнього Месії та відкритість на поган, на чужих, мали бути нерозривні.
Знаком Йони є навернення народів, серед яких відзначалися ассирійці з Ніневії: народ гордовитий, власницький і жорстокий. Вирізнялися з-посеред інших народів також араби — народ півдня, де мешкала цариця Савська. Ця цариця відзначалася мудрістю, але ми також знаємо, що стосунки євреїв з арабами ніколи не були простими й нині такими не стали.
Прийняттям знаку Йони для нас буде наша довірлива молитва до Бога про навернення тих, кого ми вважаємо найбільш чужими, гордовитими, загарбницькими і загрозливими для нас. І прийняття тих чужих, які захочуть прийти до нас, аби разом з нами славити мудрість Бога, Творця світу. Це стосується всіх народів та всіх релігій. Так, зміцнені Духом Божим, ми зможемо занести Євангеліє сучасному світу.