Щоразу більше людей прагнуть якомога довше бути професійно активними. Вони не беруть лікарняних, не завжди лікуються, самотужки борються з труднощами праці та щоденного життя.
Двадцять років тому з тяжкими формами депресії медики вкладали пацієнтів по шпиталях, де їх лікували довгі тижні. Потім щоразу більше пацієнтів під час терапії користувалися лікарськими звільненнями. Тепер же маємо нову депресію: характерну для активних людей, пов’язану зі зростанням темпу життя та обтяженням обов’язками, зарівно на роботі, як і вдома.
Професор Бартош Лоза з психіатричної клініки Варшавського медуніверситету каже, що це герої сучасного суспільства — на жаль, у негативному сенсі. Багато хто просто боїться втратити роботу, що аж ніяк не дивує в часи економічної кризи. Однак серед таких людей трапляються особи, які не беруться ні за яке лікування, бо вважають, що з усім упораються самі, або ж не бажають зізнаватися у слабкості. До фахівців більшість таких хворих зголошуються тільки вже у другій фазі депресії.
Найчастіше не дають собі ради створіння більш емоційно вразливі, що зрозуміло; і зрозуміло, що це переважно жінки. Вони хворіють на депресію удвічі частіше за чоловіків, а також швидше за чоловіків втрачають життєві сили й енергію. Чимало з них першу кризу проходять через 3-4 місяці після народження первістка, коли вони виявляються переобтяженими всіма житейськими і хатніми справами нараз. Інші жінки не витримують навантаження від професійної праці, вигорають на роботі швидше за чоловіків.
Чоловік здатен працювати по 55 годин на тиждень, не проявляючи ніяких показників депресивних явищ. У жінок ризик депресії зростає вже після перевищення 40‑годинного тижня праці. Тоді вони стають набагато більше піддатливими на когнітивні розлади. Коли жінки працюють 55 годин на тиждень, вони мають удвічі вищий ризик «заробити» депресію, ніж чоловіки.
— Чоловіки втікають у роботу, але це обманний шлях, — застерігає проф. Лоза. Почуття задоволення від виконаної праці найбільшою мірою захищає від депресії і важливе так само, як вдале сімейне життя. — Однак слід пам’ятати, що надмірна праця, виконувана з великим напруженням, нищить людину, — додає фахівець. — Перевтома приносить зниження результативності праці приблизно на третину.
Вочевидь краще працювати й мати депресію, ніж страждати від депресії та ще й бути безробітним. Особливо тяжкою така ситуація стає для чоловіків.
Доктор Вєслав Цубала з клініки психічних хвороб і нервових розладів Гданського медуніверситету підкреслює: відкладати лікування не варто. Що пізніше ми приходимо до лікаря, то важчою може виявитися терапія.
Депресія посилюється з кожною фазою цього захворювання. По 3-4 епізодах вона виходить з‑під контролю, може проявлятися без будь-якого зв’язку з факторами стресу. Хворий уже не переживає труднощів, а попри це у нього раз по раз проявляються ознаки хвороби.
Лікування гострої фази депресії зазвичай триває 6-12 тижнів; потім необхідна супровідна терапія, що триває мінімум 6 місяців. Однак на цьому ще не кінець, оскільки обов’язковим є лікування профілактичне, яке запобігає поверненню депресії а також допомагає повернутися до повної активності. Воно маж тривати щонайменше рік.
Професор Януш Хейцман, голова Польського товариства психіатрів, підкреслює, що хворий має набути заново як енергію і життєву силу, так і здатність відчувати задоволення, радість життя.
— Саме по собі відсутність страждань ще не означає повернення до психічного здоров’я. Для цього ще необхідна повнота здорового самопочуття, як і здатність і прагнення до щастя, — каже доктор Цубала.
Збігнєв Войтасіньскі, Deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
