Жила як праведниця, відійшла як мучениця. Такими словами відгукуються на страшну звістку люди, які знали Олесю Саноцьку.
Вона пішла з життя 24 квітня 2016 р. Олесі було лише 46 років. Кілька років тому вона стала ініціатором створення громадської організації «Спільнота взаємодопомоги “Емаус-Оселя”», була на чолі цієї організації до останнього дня. Разом з однодумцями вони створили з нуля, з нічого, спільний дім для колишніх безпритульних, зібрали під одним дахом людей, що збилися зі шляху, але знайшли у собі сили піднятися з самого дна, спершись на руку підтримки таких небайдужих, сильних людей, як Олеся Саноцька.
Олеся Саноцька народилася 1970 року у Львові. Закінчила Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Працювала художником-декоратором, була волонтером громадської організації «Дорога». Після стажування у польських і французьких організаціях, що займаються проблемами залежності й бездомності, почала вивчати соціальну роботу. Згодом заснувала «Оселю».
Вона пішла з життя, залишивши по собі спільноту, яка має свій кодекс честі й живе за правилом «Непотрібних людей і непотрібних речей не буває». Оселівці самі заробляють собі на хліб, розбудовуються, облаштовують територію, планують своє майбутнє. Вони годують на вулиці бідних людей, влаштовують для потребуючих Великодні сніданки та Різдвяні вечері, збирають у свої контейнери, встановлені на вулицях, речі, що ними діляться львів’яни, випускають журнал «Просто неба», працюють у «Майстерні добрих справ», проводять покази вуличної моди, збираючи кошти на підтримку слабших людей нашого суспільства, збираються на зустрічі у своїй літературній вітальні… Годі перелічити усе, чим живе спільнота.
Спільнота взаємодопомоги «Оселя» — це громадська неприбуткова організація, яка одна з перших в Україні почала підтримувати бездомних людей і 2003 року створила унікальну спільноту, де разом живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допомагають іншим ті, хто опинився в скрутній ситуації.
Один із секретів успіху «Емаус-Оселі» — сила особистості, сила поєднання енергій багатьох людей: синергія добра і творчості. Не раз траплялися такі випадки, що хтось інший опустив би руки, втомився, зневірився, але Олеся спокійно і впевнено, з вірою в людину, зводила стіни спільноти, наповнювала їх довірою і затишком.
Нині оселівці осиротіли, але пам’ять і вдячність до людини, яка пішла, стануть джерелом нових добрих справ спільноти і кожного, хто вважає себе оселівцем. Жодне добре починання не має завмерти. Для Олесі це було найважливішим — щоб увесь механізм спільноти працював щодалі краще, щоб він розвивався і вдосконалювався. Це те, що хвилювало її до останнього дня…
За матеріалами: Галина Вдовиченко, zaxid.net, ТвоєМісто
фінансово.
Щиро дякуємо!
