Розпочинаючи Великий піст, кожен християнин бажаючи пережити цю дорогу якнайкраще, часто ставить перед собою великі та амбітні плани. Нажаль доволі таки часто наступає розчарування у власні сили. Тоді ці великі та амбітні плани знову переносяться на наступний рік. Проте ніколи не пізно стати кращим вже зараз. Маємо перед собою ще страсний тиждень, а це означає, що все ж таки маємо ще шанс гідно приготувати себе до Великодня.
Як пережити цей час, та вміло приготувати себе до Пасхи? Шукаючи відповіді на це запитання, редакція журналу «Наш Собор» поспілкувалась з Блаженнішим Любомиром (Гузаром).
— Розпочинаючи Великий піст кожна людина має свої рецепти на добре пережиття цього часу. Який рецепт Вашого Блаженства на Великий Піст?
– Я не маю якогось такого особистого рецепту. Ніколи не мав. Але є загальний. Знаєте, це є час, в якому ми стараємося владнати наші основні стосунки. А тих стосунків є три. Перш за все – з Господом Богом. Другі – зі собою. А треті – з ближніми своїми. Старатися владнати ці стосунки і, так би мовити, скріпити їх. Я вважаю це найкращим способом, щоб відбути оцей святий час.
— На що християнин має звернути увагу в стосунках з Богом?
– Щодо Господа Бога, то перш за все важлива молитва. Ми трошки більше в той час молимося, в церкві є тоді більше відправ (Богослужінь). Є також, так скажемо, особлива заохота освячувати себе молитвою, приступати до Святих Тайн і Сповіді – очищення, покаяння від гріхів. А паралельно з тим Святе Причастя – як та пожива Божа, якою ми повинні жити. Також певні покаянні молитви, чи то Канон Святого Андрея, чи інші молитви, до яких нас Свята Церква в цей час заохочує. Але в кожному разі, безумовно, йдеться про стосунки з Господом Богом, що мусять бути позитивними, правильними. Тобто ми повинні думати, застановлятися, як краще сповняти Божу волю, а за те, що ми не дуже добре і чесно зробили – каятись, перепрошувати Господа. Одним словом, це дуже важливий час на власне очищення, на скріплення, удосконалення стосунків з Богом.
— А як щодо себе самого?
– Тут потрібно старатися добре сповняти свої обов’язки. Дуже часто ми говоримо про відречення. Відречення від певних страв, від певних приємностей і так далі. Це добре, бо допомагає нам трошки опановувати себе, контролювати себе. Це добре, але далеко краще і важливіше, на мою думку, дуже солідно, сумлінно, чесно сповняти свої обов’язки! Я думаю, що це дуже важливий елемент для розвитку нашого духовного життя. Для прикладу – знаєте, всі люди говорять про корупцію, що вона є, що вона не зменшується і так далі. Мені здається, що якби у часі Великого посту усі ми, християни, будь то католики, православні, протестанти, дуже серйозно сказали собі: «Досить, я більше цього робити не буду! Буду старатися жити чесно, не красти», – якби так віруючий нарід до того підійшов, ми б того лиха дуже скоро позбулися. Ми маємо різного роду закони, комісії, але ефект від того дуже малий. Чому? Бо зміна, правдива зміна, мусить відбутися в житті поодинокої людини. Кожна людина мусить старатися жити чесно, тоді в сумі увесь нарід буде жити чесно. І корупція не буде нас турбувати, не буде принижувати духовний рівень нашого життя. Та це тільки один з прикладів.
— Ми не живемо на безлюдному острові. Біля нас є багато людей, з якими в нас бувають різні відносини. На що слід звернути увагу в наших стосунках з ближніми?
– Тут важливо задати собі одо питання: «Що доброго ми хочемо зробити для наших ближніх?». Якщо ми щось не дуже гарне робили, якщо з ближнім погано поводились – повинні за це перепросити. Так само, як покаятись за гріхи перед Господом. Але, знову ж, дуже важливо подумати собі, – а що би я міг зробити доброго для ближніх? Звісно ніхто не живе сам, як острівець. Кожен з нас живе в спільноті, яка би вона не була. Хтось живе в спільноті монашій, хтось – у спільноті сімейній. Всі в якийсь спосіб живуть у спільноті з іншими. Що доброго і як найкраще я можу зробити для моїх ближніх? Це дуже важливий елемент Великого Посту – старатися чинити добро.
— А які в цей час повинні бути стосунки з їжею?
— Великий Піст – це не лише час, коли ми маємо собі відмовляти у приємному, смачному тощо. Так, не заперечую, це важливо, але далеко важливіше творити добро для ближніх. Завжди знайдемо способи, завжди знайдемо людей, яким треба допомогти, підтримати, заохотити – одним словом, зробити добро. Важливим є бажання, намір робити добро, а це дуже, дуже важливо.
— Страсний Тиждень є дуже важливим періодом у Великому Пості. На що в цей час слід сконцентрувати більше уваги?
– Думати – чому так сталося? Страсний Тиждень – символ любові Бога до нас. Це тиждень, в який ми в дуже особливий спосіб маємо нагоду переживати Божу любов, любов Бога, який Своє життя віддає за нас, бере на Себе наші гріхи, робить нам велике добро. Його терпіння були дуже правдиві і дуже великі, але чому Він терпів? Бо Ісус Христос, воплочений Божий Син, прийшов на землю нас звільнити від гріха. І це Він робить в дуже драматичний спосіб, бо, напевно, були інші можливості, але Ісус вибирає шлях терпіння включно із відданням власного життя. Це приклад любові. Маючи перед очима примір Ісуса Христа, ми тим більше повинні застановлятися над ним, передусім в Страсний тиждень, і робити добро іншим.
— Після Страсного Тижня наступає тріумф – Великодні свята. Що побажає Ваше Блаженство нашим читачам?
– Пам’ятайте оте привітання «Христос Воскрес!» – це є ісповідь віри. Ми висловлюємо нашу віру у Воскресіння, а це дуже важливо! Через воскресіння прийшла остаточна перемога над гріхом. Цей великодній привіт кажімо свідомо, з щирим переконанням, з повним усвідомленням того, що в тих двох словах сказано дуже багато важливого для нашого християнського життя.
Для журналу «Наш Собор» з Блаженнішим Любомиром розмовляв о. Андрій Боднарук/
Прес-служба Київської архиєпархії
фінансово.
Щиро дякуємо!
