Ми «випощуємо» прихід Христа

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю після Попільної Середи

Кожний учитель у старозавітному Ізрáїлі був відповідальним за своїх учнів. Саме тому до Ісуса, молодого рабина, підходять із запитанням про дивну поведінку Його учнів, поведінку тих, що день і ніч постійно перебували з Ним. Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять? Це подвійне запитання стосується і Старого, і Нового Завіту. Чому постимо ми і чому не постять вони?

Аби добре зрозуміти ситуацію, що склалася, спершу звернімо увагу, хто саме приходить до Ісуса із цим запитанням. То були учні Йоана Хрестителя, які постили подібно, як і фарисеї, за традицією Старого Завіту; однак суть їхнього запитання криється у саме слові «багато». Чому ми БАГАТО постимо? Фарисеї до встановлених періодів посту у Старому Завіті додали ще два дні посту в понеділок і четвер, аби виблагати прихід Божого Царства. Пригадаймо хоча б фарисея, який молився у храмі, хизуючись тим, що постить двічі на тиждень (див. Лк 18, 12).

Учні Йоана Хрестителя звикли багато постити, адже вони бачили суворе аскетичне життя свого вчителя, що їв лише сарану та дикий мед. Вони, мабуть, чудово розуміли і причину такого посту, а саме: вже невдовзі має прийти довгоочікуваний Месія, Помазаник, якому його Предтеча готує дорогу. Отож головна причина посту Старого Завіту — це чекання та приготування на прихід Спасителя і Божого Царства. Навіть коли постили через гріхи та невірність народу, то все одно сподівалися, що прийде помилування і спасіння, а Господь оберне гнів свій на сяйво свого обличчя і повернеться до свого народу. Вважалося, що чим більше постиш, тим меншим стане час страждань та прискориться сповнення обітниць.

— То чому ж ми багато постимо, а Твої учні не постять? Що означає така дивна поведінка?

— Чи вже надійшов той, хто має прийти? Той, на кого ми, постячи, так очікуємо?

Мабуть, учні Йоана відчували в Ісусі того, хто закінчить будь-який піст і розпочне рясний бенкет Божого Царства.

Ісус підтверджує їхні сподівання, і варто згадати, що трапезу Він споживає у домі Матея, колишнього митаря, грішника, одразу після його покликання: Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за Мною!» Той устав і пішов слідом за ним. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з Ним і з Його учнями (Мт 9, 9‑10). Це трапеза примирення та радості від зустрічі Господа.

Однак аби пояснити суть посту Нового Завіту, Ісус використовує образ весілля і нареченого. Сам Йоан Хреститель уже засвідчив про це раніше, кажучи: У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, мені ж маліти (Йн 3, 29-30). Отож не можуть весільні гості сумувати, тобто постити, доки молодий із ними.

Ці слова стосуються кожної Божої Служби: немає посту від Ісуса Христа в Євхаристії! Коли сам молодий, наречений душі, накриває стіл Слова та Причастя, ми не можемо постити — тобто не причащатися і не сититись Божим Словом.

Дні посту, коли заберуть молодого, — це дні Його муки та смерті. Ось коли ми постимо. Християни постять до другого повернення Божого Сина, щоби прискорити цю подію. Подібне значення має також євхаристійний піст перед Божою Службою.