Слово «зона» завжди мало негативний відтінок, асоціюючись з несвободою. Сьогодення додало до «зони» слова «сіра», «буферна», «АТО», проте значення наче й не змінилося. Для тих, хто сьогодні живе в селах та містечках на лінії розмежування, це теж по-своєму місце несвободи. Може люди й хотіли б покинути «зону», але нема куди їхати, нема коштів аби влаштуватися на новому місці, мало шансів знайти роботу. І залишаються найвразливіші – старі, малі, самотні та хворі – заручниками «зони». Ніби й страшно, але хоча б домівка своя, стріляють, звісно, але ж вже звикли і навчилися у підвал ховатися за секунди, роботи нема, але ж є городи.
Зиму б тільки пережити… Із морозами на фронті починається загострення, а транспортне сполучення ускладнюється – виникають труднощі з доставкою їжі, ліків, палива. З паливом найгірше: для багатьох обігрів оселі взимку велика проблема. Дехто все літо потроху збирає дрова. Дехто закуповує тільки на половину зими, а на питання «А потім як?», мовчки знизує плечима.
Луганщина, селище Комишуваха, в 10 кілометрах від непідконтрольної території. Олена Руденко мешкає вдвох із мамою. Обидві в поважному віці й живуть на дві маленькі пенсії. Підготуватися до зими не виходить і пані Олена змушена всю зиму ходити до лісосмуги по дрова. Але хворе серце жінки не завжди дає можливість йти шукати паливо, та й завжди є ризик натрапити на вибухонебезпечний предмет. То ж іноді хата просто лишається холодною. Приймаючи паливо від співробітників Карітасу Краматорськ пані Олена мало не плаче – кілька кубів дров справжній порятунок для неї та її мами.
Другу зиму поспіль ініціатива Папи Франциска «Папа для України» підтримує фінансово проект Карітасу України з видачі палива потребуючим в зоні бойових дій. Всю осінь люди в селах розпитували нас, чи допоможемо обігрітися цієї зими. І ось вже два місяці, як розпочалася робота із забезпечення людей паливом. Аби охопити всю лінію розмежування, одразу три локальних осередки Карітасу взялися до роботи за проектом з надання палива від «Папа для України» – Запоріжжя, Краматорськ та Маріуполь.
Пані Марія з селища Андріївка гріється тим, що сусіди принесуть – якась дровина або вугілля відерце дають змогу топити пічку тільки на ніч, аби спати було не холодно. В жінки перша група інвалідності – вона практично втратила зір та слух. Старенька має дітей, що живуть у Маріуполі, але їхнє життя теж непросте. Син має важку форму інвалідності – вже дорослий чоловік не спроможний працювати, не обслуговує себе та змушений жити з сестрою та її родиною. Син і дочка вкрай рідко приїжджають до матері, та й грошима допомогти можливості не мають. 2 тони паливних брикетів від ініціативи «Папа для України», що їх привезли співробітники Карітасу Маріуполь дозволять пані Марії обігрівати оселю до кінця морозів.
Тетяна Миколаївна, мешканка старої частини Авдіївки, де точаться бої й до сьогодні, опинилася у дуже скрутному становищі. Жінка має другу групу інвалідності та пересувається тільки за допомогою ходунків або милиць. Пенсія в пані Тетяни маленька й розраховувати нема на кого. Тож Карітас-Запоріжжя допомагає жінці вже не вперше. Цієї зими виникла потреба у паливі – всі гроші йдуть на ліки та їжу, а ходити до лісосмуг поблизу Авдіївки – зась, та й здоров’я не дозволяє літній людині збирати дрова самотужки. Чотири тони паливних брикетів та благословення Папи Римського Франциска привезли Карітас Запоріжжя пані Тетяні.
Команди Карітасу-Маріуполя, Краматорська та Запоріжжя разом вже рятували жителів «зони» минулої зими, коли наприкінці січня Авдіївка опинилася під жорсткими обстрілами. Тоді команди Запоріжжя, Краматорська та Маріуполя організували добове чергування в Авдіївці, надаючи воду, їжу, ковдри, теплу одежу, ліки та медичну допомогу людям, чиї оселі залишилися без опалення, світла та води.
фінансово.
Щиро дякуємо!
