Роздуми над Словом Божим на четвер IV тижня Великого Посту
Як можете ви повірити, коли приймаєте один від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?
Людина не може отримати спасіння без віри в Ісуса Христа, а віра потребує свідчень. Святий апостол Павло пише в Посланні до Римлян: «Але як прикликатимуть Того, в кого не повірили? І як повірять у Того, про кого не чули? І як почують без проповідника?» (Рим 10, 14). Завдання проповідника — свідчити, вказувати своїми словами і вчинками на Того, кому повинен довіритися слухач.
Якщо я довіряю тому, хто до мене говорить, я буду вірити будь-якій характеристиці, яку він дає мені на іншу людину. Якщо він говоритиме зле про людину — я повірю. І якщо прославлятиме — теж повірю. Важливе те, що я довіряю своєму співрозмовникові. Я довірятиму йому тільки тоді, коли буду вважати, що він говорить правду. Натомість людину, про яку я з тих чи інших причин думаю, що вона не може говорити правду або що на неї можна не звертати уваги, я слухати не буду.
Ісус, ставлячи фарисеям питання: «Як можете ви повірити, коли приймаєте один від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?», — запитує їх, а разом з ними і нас, про критерії: чому ви довіряєте свідченню цієї людини, а цій не довіряєте. Якщо базуєтеся на тому, що ця людина правдомовна, — добре; якщо ж на інших критеріях (ця людина вам просто подобається чи вона говорить те, що вам хочеться почути) — то чи варте уваги те, що ви почули від цієї людини?
Для нашого сумління відповідь очевидна.
Подивімося: люди зуміли засудити невинного Ісуса. Сина Божого назвали самозванцем. Тож не дивуймося, що можна очорнити порядну людину!
Це Євангеліє заохочує нас вчитися того, щоб усі наші вчинки і слова вказували на нашу любов до Ісуса Христа. Ми цього не зможемо зробити, якщо наше серце не буде охоплене славою Божою, даром Святого Духа, який у нашому серці свідчить про любов Отця до Сина. Це є станом освячувальної благодаті. Наші гріхи роблять неясним це свідчення, і навпаки: вчинки, якими ми наслідуємо доброту і милосердя Сина Божого, роблять наше свідчення яснішим. А часом нам достатньо бути серед людей, які потребують свідчення віри, а вже саме це світло Бога в нашому серці буде світити їм, аби вони пізнали Господа. Про це свідчать різні люди, які зустрічалися зі святими. Наприклад — зі святим Йоаном Павлом ІІ. Згадаймо бодай ту пісню, яку він заспівав на Сихові у Львові під час зустрічі з молоддю…
І ми теж повинні стати такими свідками нашого Господа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
