Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХІХ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи, в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, йдучи за князем, який панує в повітрі, за духом, що тепер діє в синах непокори.
Між ними всі ми колись жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок, були від природи, як і інші, дітьми гніву, але Бог, який є багатий на милість, через велику свою любов, якою нас полюбив, – нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, – і воскресив нас разом з Ним, і в Христі Ісусі посадив разом на небесах, щоб у доброті до нас у Христі Ісусі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство своєї благодаті.
Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар: не від діл, щоб ніхто не хвалився. Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них ходили.
Еф 2,1-10
Апостол, після вступного опису неземної природи Церкви, звертає свій погляд в минуле християн: це минуле наповнене подихом смерті. Вислів про князя світу, який панує в повітрі, мистецьки створює образ смертоносної атмосфери, якою дихається у світі, поза Церквою. Але Хтось захотів вирвати нас із мороку смерті.
Ініціатива Бога продиктована любов’ю, великою любов’ю. Святий Павло тричі в одному реченні вживає частку «сюн» – «спів-»: «спів-оживив», «спів-воскресив», «спів-посадив на небесах» з Ісусом. І ця співучасть у долі Христа, Голови Церкви, вже здійснилася, вже є. Надприродне життя, тобто Боже життя, вже є наділом віруючих. А ще більше нас чекає у майбутньому: «щоб у доброті до нас у Христі Ісусі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство своєї благодаті».
Церква як місце життя і зростання у благодаті!
фінансово.
Щиро дякуємо!
