Про значення «Божого тепер» роздумував Святіший Отець у проповіді під час заключної Святої Меси Всесвітнього дня молоді в Панамі, заохотивши юнаків і дівчам пізнавати свою місію та полюбити її.
Молоде, ви не «майбутнє», а «Боже тепер», ваше покликання — це не просто обітниця на майбутнє, але завдання й місія у сьогоденні. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час заключної Святої Меси 34-го Всесвітнього дня молоді, яку він 27 січня 2019 р. вранці очолив в панамському парку Йоана Павла ІІ, повідомляє Vatican News.
У Євхаристійній молитві єдналися 700 тисяч вірних. Чимало з них протягом ночі чекали на це богослужіння після чування, що відбулося напередодні. На Євхаристії були присутні президенти Панами, Коста-Рики, Колумбії, Гондурасу, Португалії та Сальвадору.
Боже «тепер»
«Очі всіх у синагозі були зосереджені на Ньому. І Він почав говорити до них: Сьогодні сповнилося це Писання у вухах ваших». Ці слова, якими святий Лука описує початок прилюдної місії Ісуса, стали відправною точкою роздумів Святішого Отця.
Бачимо Ісуса в синагозі в рідному місті: «Дитина, що сформувалася та виростала в лоні цієї спільноти, підвелася і взяла слово, щоби звістити й здійснити Божу мрію. Слово, яке досі провіщалося як обітниця майбутнього, в устах Ісуса могло вимовлятися як теперішнє, стаючи дійсністю: сьогодні сповнилося», — сказав Папа.
«Ісус об’являє “тепер” Бога, який виходить нам назустріч, щоб покликати також і нас взяти участь у Його тепер: “нести убогим радісну звістку”, “проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння”, “відпустити пригноблених на волю”, “звіщати рік Господньої благодаті”. Це Боже тепер, яке в Ісусі стає присутнім, набуває обличчя й тіло, стає любов’ю милосердя, що не очікує ідеальних чи досконалих ситуацій, щоб об’явитися, не приймає відмовок для свого здійснення».
Конкретний Бог чи Бог-на-відстані
В Ісусі «починається та оживає обіцяне майбутнє». Але не всі, хто Його слухав, були «готові повірити», що той, хто виростав поряд із ними, «запрошує їх до здійснення такої довгожданої мрії». Це може трапитися також і з нами. Ми не завжди віримо, що «Бог може бути аж таким конкретним і щоденним», що може діяти через знайому нам людину, може запросити нас «забруднити руки, трудячись разом із Ним у Його царстві».
«Ми нерідко поводимося так, як сусіди з Назарета, надаємо перевагу Богові-на-відстані: прекрасному, доброму, щедрому, але — далекому, який не створює нам незручностей. Бо близький і щоденний Бог, який є другом і братом, вимагає і від нас вчитися близькості, щоденності і, насамперед, братерства», — сказав Папа. «Бог є реальним, бо реальною є любов, Бог є конкретним, бо й любов є конкретною», — наголосив він.
Майбутнє, сьогодення, «поки що»
За словами Святішого Отця, також і в наших спільнотах може діятися так, що коли «Євангеліє прагне стати конкретним життям», ми починаємо казати: чи це не ті діти, які виростали з нами? Чи то не той хлопчисько, що м’ячем розбивавав вікна?..
«Також і з вами, дорога молоде, може трапитися те саме, щоразу, коли ви думаєте, що ваша місія, ваше покликання, навіть ваше життя — це обітниця, яка стосується лише майбутнього і не має нічого спільного з теперішнім. Так, ніби бути молодим — це синонім “приймальні” для того, хто очікує на свою чергу, коли настане його час. А “поки що” ми вигадуємо для вас, або ви самі вигадуєте для себе майбутнє, добре гігієнічно запаковане і без наслідків, добре вибудуване та гарантоване з усіма “перестрахуваннями”. Але це — фікція радості», — сказав Папа. Протягом отого «поки що» мрії «втрачають цінність» і перетворюються в «приземлені ілюзії» лише тому, що «ми вважаємо, або ви вважаєте, що ще не настало ваше тепер, що ви надто молоді, щоби мріяти й будувати своє завтра».
Не завтра, а зараз
У цьому контексті Франциск зазначив: одним із плодів нещодавнього Синоду єпископів у Ватикані було «багатство» зустрічі та слухання, «обміну» між поколіннями, визнання того, «що ми потребуємо одні одних» та повинні розвивати простір для того, щоб «уже від сьогодні будувати завтрашній день».
«Бо ви, дорогі юнаки й дівчата, не майбутнє, а Боже тепер. Він збирає вас та кличе у ваших спільнотах і містах виходити в пошуках дідусів і бабусь, дорослих, підводитися на ноги й разом із ними брати слово та здійснювати мрію, ту, яку для вас вимріяв Господь. Не завтра, але тепер, бо там, де ваш скарб, там буде і ваше серце», — сказав Папа, заохотивши:
«Відчуйте, що маєте місію, і полюбіть її, й від цього все залежатиме. Можемо все мати, але якщо бракує пристрасті любові — то бракуватиме всього».
Чи хочете жити конкретністю любові?
Святіший Отець наголосив, що для Ісуса немає «поки що», для Нього є «любов милосердя, яка хоче проникнути до серця та здобути його». Це «конкретна, близька, реальна любов», це радість, яка зроджується, коли «обираємо приєднатися до чудесної риболовлі надії та любові».
«Браття, Господь і Його місія не є “поки що” у нашому житті, чимось проминальним; це не Всесвітній день молоді, а наше життя!» — сказав Папа. І запитав наостанок: «Чи хочете жити конкретністю Його любові? Нехай же ваше “так” і надалі залишається вхідними дверима, щоби Святий Дух дарував нову П’ятдесятницю Церкві та світові!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
