Про обов’язок вести вірних шляхом, який провадить до спасіння, перед лицем «замішання, що наростає» в темі доктрини Церкви, нагадав кардинал Ґерхард Людвіг Мюллер.
Колишній префект Конгрегації віровчення оголосив 8 лютого 2019 року свій «Маніфест віри».
У чотиристорінковій публічній декларації, що видана кількома мовами, кардинал Мюллер нагадав низку основоположних істин віри, вказуючи, що завдання пастирів — провадити ввірений їм люд до спасіння.
«Нині чимало християн уже не усвідомлюють головного вчення віри, а тому є щоразу більша загроза згубити шлях до вічного життя», — пише він. Кардинал зазначає, що «головна мета Церкви — провадити людство до Ісуса Христа», і підкреслює значення Катехизму Католицької Церкви як «надійної норми доктрини віри». Він був написаний, щоби противитися «диктатурі релятивізму». Німецький кардинал наполягає, щоб вірні рішучо противилися поверненню до стародавніх єресей, які розглядають Ісуса Христа «тільки як добру людину, брата чи друга, пророка і мораліста».
Кардинал Мюллер підкреслює, що Церква, заснована Христом як «видимий знак і знаряддя спасіння», не «себе відбиває, а світло Христове, яке сяє на її обличчі». Церква — це не «корпорація, створена людиною, де структуру її члени проголосували відповідно до власної волі, а має Божественне походження», — пояснює колишній префект колишньої Інквізиції.
Ієрарх зазначає, що переказування віри «нерозривно пов’язане з людською достовірністю тих, хто її проголошує, а вони в деяких випадках покинули ввірений їм люд, непокоячи його і серйозно зашкоджуючи його вірі». Він цитує Святе Письмо, застерігаючи від тих, які «не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2Тим 4, 3-4).
Кардинал Мюллер підтверджує, що якщо Святе Причастя прийняте негідно — наприклад, коли до нього приступають розлучені, які живуть у нових цивільних зв’язках, не перебуваючи в повній єдності з Церквою, — то вони не дійдуть до спасіння. Він підкреслює заповідь Церкви: щонайменше раз на рік приступити до сповіді; пояснює неможливість висвячення жінок; застерігає, що людина, яка помре у смертельному гріху без покаяння, буде назавжди відділена від Бога. Моральний закон, каже він, це «визвольна істина» і шлях спасіння, якого «не можна релятивізувати».
Колишній префект Конгрегації віровчення повчає єпископів, які «воліють бути політиками», аніж проголошувати Євангеліє, — вказуючи, що це викликає таке становище, коли багато людей замислюються, яка взагалі є мета Церкви. Він також нагадує вірним про Останній суд, «тісну браму» до неба і «страшну можливість», що людина, яка противиться Богові до кінця свого життя, «засуджує себе одразу і навічно».
Відповідаючи на критику, що багато душпастирів та єпископів не навчають складних істин віри, кардинал Мюллер застерігає: «мовчання» про ці істини — це «найбільший обман», як, зрештою, чітко застерігає Катехизм.
«Це — останнє випробування Церкви, тобто “псевдорелігія, що принесе людям уявне вирішення їхніх проблем ціною відступництва від правди» (ККЦ 675). Це обман Антихриста, який приходить, діючи «всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любові правди, щоб їм спастися» (2Сол 2,10), — читаємо в Маніфесті.
Цитуючи Друге послання св.Павла ло Тимотея, колишній префект Конгрегації віровчення закликає єпископів і священиків: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух» (2Тим 4, 2-3).
Свій Маніфеcт кардинал Мюллер завершує молитвою до Богородиці, благаючи Її зіслати благодать «стояти у вірності без вагання у сповіданні правди про Ісуса Христа».
фінансово.
Щиро дякуємо!
