Хто володіє інформацією?

Львів. Привокзальний ринок. Рік тому. Вибігла я цибульки купити. Іду коридором поміж виставленої городини, а переді мною два хлопаки років під тридцять. Так виглядає, щойно вийшли з якоїсь приміської маршрутки. Один до другого: «Я тойво … планшет хочу купити». «Нашо?» — не збавляючи кроку питає товариш. «Ну, ти ж знаєш, кажуть, ммм… хто володіє інформацією, той володіє світом».

Цікаво, яку саме інформацію стане здобувати цей хлопець, придбавши планшет? Може прочитає класику світової літератури, яка доступна онлайн. Чи заповнить пробіли в знаннях з історії нашої країни, «присівши» на «Історичну правду». Хай там як, а я бажаю йому успіху.

Доступ до інтернет-мережі справді може бути досить корисним інструментом отримання інформації у значенні знання/самоосвіти. Зізнаюсь, я не завжди ефективно використовую це знаряддя. Але я намагаюсь самоорганізуватися.

Нещодавно стала дивитися лекції знаного українського філософа Андрія Баумейстра. У відео «Про користь читання» він говорить, що читання є одним із найважливіших і НІЧИМ НЕ ЗАМІННИМ способів розвитку нашого мислення (!). А працює це таким чином, що ми мусимо постійно дешифрувати ряди символів, складені з букв, які самі по собі нічого не означають. І, читаючи, ми не просто споживаємо інформацію, а дешифруємо її, задіюючи активну частину мозку. Цього немає при сприйнятті відео-картинок, які орієнтовані на пасивну частину мозку і не потребують інтелектуальних зусиль, які спрямовані на читання.

Але, напевно, читання саме по собі не гарантує нам того, що в якийсь день ми оволодіємо світом, завдяки прочитаному. Особливо, якщо ми читатимемо газети на кшталт «Очєвідноє нєвєроятноє» чи «Доктор Нострадамус» (список можна самому собі подовжити, я особисто до свого переліку додаю дешеві романчики і детективи з вокзальних розкладок, які читала десь на першому курсі інституту). Оксана Забужко каже, що треба «читати ХОРОШІ КНИЖКИ – бо висока культура читання справді гарантує від дуже багатьох форм інформаційної залежності: ви краще чуєте, коли вам брешуть». Іншими словами, читання добрих книжок розвиває критичне мислення і сприяє формування власної, насправді суттєво обґрунтованої, точки зору.

Баумейстер говорить, що ми ВСІ потрапляємо під впливи, лиш питання в тому, добрі вони чи злі,  чи вони нас руйнують, чи будують (див. лекцію «Як зрозуміти себе і реальність»).

Тому, він каже, над своїм світоглядом потрібно свідомо працювати. Якщо наше світобачення формується хаотично, шляхом там-сям схопленої інформації, то й картина світу в нас буде хаотична, і ми будемо залежні від спонтанних впливів, бо не відрізнятимемо, що є наше, а що набуте ззовні. І тоді вже зовсім не ми формуємо свій власний світогляд, чи, як ми часто говоримо, нашу точку зору.

На тлі цих думок насторожують результати минулорічного дослідження про те, що, як і скільки читають українці. За даними Ukrainian Reading and Publishing Data, більше половини (54%) з нас регулярно дивиться телевізор і ніколи не читає книжок або читає лише декілька разів на рік. Основна причина нечитання — людям просто нецікаво.

Натомість кожен третій з нас (34% респондентів) щодня читає соціальні мережі. Безперечно,  особисте життя сусідів/родичів/колег є надзвичайно цікавим. Іноді навіть повчальним. Зрештою, можна сказати, що це теж читання-дешифрування, та, швидше за все, гортання стрічки «друзів» не приносить глибоких знань у якихось важливих сферах, навіть якщо наші друзі передруковують якісні статті. Це, так чи інакше, є нахапуванням усюди потрошку і приносить нам так звану «ілюзію всезнання», а не власний, міцно вкопаний світогляд.

Я вже не кажу про «дискусії» в соцмережах. Особисто в мене вони просто крали час і душевні сили. До слова, одна моя подружка якогось разу дуже обмежила себе в доступі до Фейсбука, і за місяць прочитала 50 книжок (серед них багато дитячих, бо має малих дітей) і, каже, що стала спокійнішою. Отже, можемо, якщо хочемо. Тому, я мабуть трішки оптимістка, а все ж сподіваюся, ми всі разом і кожен окремо, час від часу будемо насмілюватися на самодисципліну і працю над собою. Задля себе ж самих. Кажуть, що оволодіти світом можна після того, як оволодієш собою.

У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.