Сімейне свято у Вінниці

Родинне свято «Щаслива родина, щаслива дитина» відсвяткували в неділю 26 травня у вінницькій парафії Божого Милосердя.

«Радіємо, що сьогодні ми можемо святкувати разом. Гаслом нашого сьогоднішнього свята є слова: Щаслива родина, щаслива дитина. Дійсно, щаслива та родина, яка запросила у своє життя Бога», — сказала на початку святкового заходу завідуюча дитячим садком парафії Божого Милосердя у Вінниці с. Ірина Мащицька CSA. Точніше — на початку другої його частини, оскільки його початком була св. Меса, що її відправив настоятель парафії о. Стефан Маєвський.

У своїй проповіді він підкреслив значення виховання дітей в родині. «Перша школа, — сказав отець-настоятель, — це родина, де діти від своїх батьків вперше чують про світ, вперше чують про Бога. І від того, що вони чують, від того, кого вони зустрічають у дитинстві, часто залежить їх подальше життя. Адже досвід дитинства залишається назавжди. На сторінках Євангелія ми читаємо, що Ісус заохочує не боронити дітям приходити до Нього. Для дитини світ — це велика таємниця, і вона чекає, що хтось відкриє їй цю таємницю. Тому завдання батьків — показати дітям вартість християнських моральних чеснот».

«Ідея проведення цього свята, — сказала для CREDO с. Ірина належить нашому колективу — колективу Центру виховання дітей ім. Йоана Павла ІІ (так офіційно називається дитячий садок — Прим. авт.). Рік тому ми відзначали 15-річчя нашого Центру. І це було прекрасне свято. Чому б не святкувати його щороку? Але, на відміну від минулого року, ми вирішили не відзначати 16-ту річницю, а зробити щось більше. Ми, так би мовити, вийшли за межі садочка і поставили перед собою мету показати красу сім’ї, значення єдності і співпраці в родині. Цій меті, зокрема, було підпорядковане змагання сімейних команд, яке називається тімбілдинг, що можна перекласти як «будування єдності»».

У ході цих змагань кожна сімейна команда повинна була пройти 12 етапів, на кожному з них потрібно було виконати певні вправи. Деякі вправи можна було виконувати тільки разом, як, наприклад, перенесення води з пункту А в пункт Б. На дерев’яній палиці, до якої прикріплені мотузки, потрібно було перенести одну по одній п’ять ємностей з водою. Причому нести, тримаючи за мотузки, повинні були відразу всі члени команди. Ще більшої злагодженості дій членів команди вимагала вправа «Незвичайне малювання». До такого ж дерев’янї палиці з мотузками, знизу прикріплено великий маркер, яким, смикаючи за мотузки, потрібно було щось намалювати на підкладеному знизу листку паперу.

Тринадцятим етапом була біблійна вікторина, в ході якої кожна команда повинна була відповісти на кілька питань зі Святого Письма.

Сумуючи бали, набрані на кожному етапі, було визначено переможця — ним стала команда родини Хом’ячук: Володимир, його дружина Людмила і син Сашко. Вони отримали головний приз — сертифікат на відвідини канатного парку. Перед тим, як його вручити, ведуча Валентина Жмурко сказала, звертаючись до усіх учасників: «То в чому ви брали участь — не було змаганням. Це був час, який ви провели в родині разом, а те, що ви робили, довело, що ви — одне». Тому, крім головного приза, заохочувальні призи отримала кожна сімейна команда.

Безпрограшною була також і благодійна лотерея, що називалась лотерея св. Миколая. А тим, хто витягнув п’ять виграшних номерів, були вручені спеціальні призи, що їх, як і для благодійної лотереї минулорічного свята, придбав депутат міської ради Володимир Онофрійчук. З тією тільки різницею, що рік тому був тільки один приз, а тепер п’ять, а на наступний рік обіцяно десять.
Звертаючись до усіх присутніх пан Володимир попросив допомогти, хто як може — молитвами і грішми — родині онкохворого хлопчика Дениса Матійчука.

«Родина, — сказав для CREDO пан Онофрійчук, — це найцінніше, що є в житті людини. Отже, щаслива родина — це неоцінений скарб. Тому мені, як і організаторам цього свята, хочеться показати людям, наскільки важливим є спілкування батьків з дітьми. А головним для мене є благодійна мета цього заходу: допомогти зібрати кошти на лікування маленького Дениса, щоб його родина, досвідчивши любов ближніх, теж була щасливою».

На доброчинні цілі призначені і доходи від благодійного ярмарку св. Матея. Як сказала працівниця Центру ім. Йоана Павла ІІ Альона Воробйова, солодощі, різні випічки, що на ній продавались, були зроблені батьками дітей, що виховуються в Центрі, а товари «непродовольчої групи» — різноманітні сувеніри — батьками разом і з дітьми.

Крім лотереї св. Миколая та ярмарку св. Матея, ще був куточок творчості св. Йосифа — адже опікун Святої Родини працював власними руками.

«Ці локації , — скзала с. Ірина, — ми назвали іменами святих, котрі є для нас прикладом у вірі. Кожен святий мав своїх батьків, виростав і виховувався в сім’ї. Цим ми хотіли показати, що святість народжується в сім’ї».

Розважальна програма свята розпочалась концертом, наймолодшими учасниками якого були діти з дитячого садочка. Після свою музичну майстерність продемонстрували випускники. З піснями виступила Марія Петровська, пісні «Колисаночка» та «Барви рідної землі» виконали на бандурі Софія і Соломія Петровські. З різними музичними номерами виступили Софія Жмурко, Марічка Гриб та інші діти.

Як і рік тому, кожна дитина могла знайти собі розвагу до душі. Крім батута і гірки, які були у минулому році, діти ще могли покататися на конях. Організатори свята намагались зробити все, що від них залежало, щоб цей день став для учасників свята — як малих так і дорослих — незабутнім. Наскільки це їм вдалось?

«Враження від цього дня неймовірні, — відповів на це питання парафіянин Леонід Якубчак. — Дякуємо сестрі Ірині і всім, хто докладав зусиль, щоб усе це зробити. І, як на мене, дуже правильно визначена мета: щаслива дитина. Адже, якщо щасливі наші діти — щасливі і ми». І жартома додав: «Я не проти, щоб такі заходи проводились хоча б двічі на рік, а ще краще — щотижня». Пан Леонід, до речі, сам був серед тих, хто, як він висловився, «докладав зусиль»: від п’ятої ранку він допомагав встановлювати на храмовому подвір’ї усе необхідне обладнання. Потім, разом з дружиною Тетяною і сином Сашком, брав участь у змаганнях сімейних команд.

«Моє серце радіє, — сказала на закінчення с. Ірина, — що сьогодні нас об’єднав Бог, котрий є єдиним джерелом щастя, і Свята Родина, котра є найкращим прикладом щасливої родини, що показує нам дорогу до святості. Нехай Господь допомагає нам йти цією дорогою».

Фото: Ярослав Басюк, Ігор Богомолов