Скупість обкрадає себе

Роздуми над Першим читанням на середу ХІ Звичайного тижня, рік І

Брати! Хто сіє скупо, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожний нехай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю. А Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом, як написано: «Розсипав, роздав бідним; його праведність перебуває навіки!»
А Той, хто дає насіння та хліб сіячеві на поживу, нехай зростить і примножить ваше насіння і нехай виростить плоди вашої праведності. В усьому збагачуйтеся різноманітною щирістю, яка через нас складає подяку Богові.
2 Кор 9,6-11

Павло продовжує вчорашню тематику благодійної збірки на користь убогіших християнських спільнот. І говорить про щирість. В усьому тому, що робимо, має бути щирість, різноманітна. «Кожний нехай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу». Така жертва, зроблена з радістю, викликає Божу любов.

Щедрість як характерна риса віруючого. І щодо ближнього, і щодо Бога. Якщо «витискаю» щось від себе — свої гроші, свої блага, свій час, свою увагу, — але це не щире, то воно приносить біль утрати, жаль. «Бог любить того, хто дає з радістю». Господь не залишиться в боргу.

Патрик Оліх OFM

Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія