Інколи ми вирішуємо вибачитися, бо вже просто втомилися. Сварка затягнулася, ми почуваємося вичерпаними й усвідомлюємо, що єдиний вихід — це швидко сказати «вибач».
З одного боку, це акт покори. Для нас важливо не те, щоб за будь-яку ціну залишити правду за собою і щоб «переможно» закінчити дискусію. Ми кажемо те, що «має бути» сказане, що друга сторона хоче почути, — і йдемо далі.
Однак із другого боку, така поведінка може бути сприйнята як цинізм. Ми знаємо, що зовсім не повинні перепрошувати, але робимо це, сподіваючись, що перейдемо до приємніших справ.
Здається мені, що є тонка межа між вибаченням як прагненням швидко дійти миру та браком щирості. Справжнє перепрошення вимагає більшої участі й кількох додаткових дій. Може бути, що ці «додаткові» жести здаються нам неясними. Із чого точно складається щире і правдиве вибачення?
На допомогу приходить св.Йоан Золотоустий. В одному з його творів я нещодавно знайшов прекрасне пояснення стосовно «мистецтва вибачатися».
Золотоуст жив у IV столітті й був не тільки єпископом, але й письменником (і полум’яним оратором). Його прозвали Хризостомом, «Золотоустим», бо він ще за життя прославився на весь тодішній християнський світ як проповідник, знаний красномовством і дохідливістю своїм слів. Ось, за його наукою, п’ять елементів добрих перепросин.
1.Визнай помилку
Святий Йоан Золотоустий каже: «Осуди себе самого». Він хоче цим сказати, що для того, щоби прохання про вибачення було щирим, ми повинні самі визнати свою помилку.
Як на мене, найгіршим виправданням під час сварок є ствердження «перепрошую, якщо те, що я сказав/сказала, тебе зачепило». Тоді закладається, що помилка лежить по стороні іншого — то він щось погано прийняв, він занадто вразливий або реагує невідповідно.
Перепроси за свою конкретну помилку. Добре би провести іспит сумління і ясно ствердити, чи зроблено щось невідповідне, і в яких конкретно помилках треба зізнатися.
2.Не зберігай негативні почуття надовго
Золотоуст закликає нас не живити образу в серці довго. За справжні перепросини ми маємо сплатити певну ціну, яка включає, зокрема, відсторонення злої волі, почуття постійного посідання правди. Йдеться про те, щоби принаймні спробувати поглянути на себе з іншої перспективи. В іншому разі така сварка виникне в майбутньому знову. Навіть якщо ми погодимося на те, що не завжди мусимо погоджуватися одне з одним, — надзвичайно важливо, щоб це вибачення було ефективним і не переносило далі негативних емоцій у стосунках.
3.Попроси про вибачення
Святий Йоан радить, щоби перепрошення містило також прохання вибачити, але таке, що плине «з глибини серця». Таке прохання вибачити дозволяє другій стороні брати участь у цьому процесі. Я багато разів за життя відкривав, що також стаються чуда у розв’язуванні емоційних напруженостей, а перепрошення в такій ситуації швидко стають взаємними.
4.Виправ свою помилку
Золотоуст каже, що спокута «має велику міць, більшу, ніж те, що ти можеш сказати». Для мене найліпшою компенсацією є вчинення кроків, які дозволять усунути проблему, яка викликає сварки. Може, я повинен змінити спосіб свого мовлення, бути чутливішим до інших, або позбутися образливої для них звички. Слідом за справжнім вибаченням іде також справжня зміна поведінки. Це складна частина, але вона необхідна для справжнього примирення.
5.Зберігай покору
Правда така, що це найскладніша частина. Я помітив, що прощаю більше помилок людям смиренним і доброзичливим. Імовірно, тому, що вони нікого не хотіли образити. Зате я не особливо смиренний (хоча працюю над цим). Тому, імовірно, моя поведінка — навіть якщо вона керована доброю волею — не завжди виглядає мило. А що стосується справжнього прохання про вибачення — покора стає ключем, оскілки дозволяє нам швидше і приймати перепрошення, і складати його.
Пізнання окремих елементів щирих перепросин допомагає нам замислитися над тим, навіщо ми перепрошуємо, а відповідно — легше виправити помилки. Мені самому це також дозволяє вберегтися від надміру швидкого вибачання, ще перш ніж я подумаю, що за цим стоїть і як я можу зробити, щоб мої слова набрали повноти значення.
Зрештою, ідеться ж не тільки про слова, але про примирення.
Переклад CREDO за: Мішель Реньє, Aleteia