Роздуми над Божим словом на урочистість Христа, Царя Всесвіту, рік В
Лк 23, 35-43
(Біля розп’ятого Христа) люди стояли й дивились… Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай сам себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, і казали: коли Цар Ти Юдейський, спаси себе сам! Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і єврейським написаний: це Цар Юдейський. А один із розп’ятих злочинників став зневажати Його й говорити: чи Ти не Христос? То спаси себе й нас! Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, а Цей жодного зла не вчинив. І сказав до Ісуса: згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство своє! І промовив до нього Ісус: по правді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
Могутність, влада, багатство — саме такі асоціації викликає в нас титул «цар». Але абсолютно інший образ показують нам літургійні читання із сьогоднішньої урочистості Христа Царя. Папа Римський Пій XI встановив це свято 1925 року, відповідаючи на виклики тієї епохи. Коли Гітлер, Сталін і Муссоліні рвалися до влади, Пій XI привернув увагу світу до Ісуса Христа — єдиного, Хто може принести справжній мир. Це не «мир» тоталітарного правителя, який тішиться своєю владою та утискує опозицію. Це мир Царя, який прийняв рішення не себе спасати, а віддати своє життя за нас. Це мир, який Він дарував нам, коли пролив свою кров на Голготі (Кол 1, 20).
Сьогодні Святе Письмо показує нам Царя, який править із хреста. Христос, як нагадує Послання до колосян, добровільно принизив себе, «щоб уся повнота перебувала в Ньому» (Кол 1,19). Він не піддався на провокацію воїнів, які глузливо кричали: «Спаси себе самого» (див. Лк 23, 37). Замість цього, Ісус почув розбійника, що вмирав поруч із Ним і просив: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (див. Лк 23, 42).
Ісус Христос руйнує фальшивий стереотип про царський сан, показуючи владу, яка базується на смиренні та любові. У Ньому впливовість і сила реалізуються через самопожертву і милосердя, а керування — через служіння. Господи, навчи нас так сприймати владу, як робив це Ти. Для спасіння всіх. У дусі покори та слухняності волі Небесного Отця.
«Господи, нехай прийде Твоє Царство; нехай буде Твоя воля як на небі, так і на землі».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
