Питання: У щоденнику святої Фаустини Ковальської написано, що Ісус обіцяв навіть найбезнадійнішим грішникам спасіння, якщо вони перед смертю хоч би раз помоляться Коронку до Божого милосердя або хтось інший зробить це за помираючого. Невже лише цього достатньо, і не потрібно ні сповіді, ні покаяння? Чи не суперечить це нашій вірі?
Віповідь: Ось як звучить обітниця Ісуса, записана сестрою Фаустиною в її щоденнику:
«У час смерті я захищатиму кожну душу, як свою власну славу, якщо вона відмовлятиме цю Коронку або хтось інший поруч з помираючим читатиме її — благодать буде однаковою. Коли людина при смерті молиться цю Коронку, гнів Божий стихає, бездонне милосердя охоплює душу і здригаються глибини Мого милосердя заради хресних страждань Мого Сина». І ще: «Навіть якщо це буде найзапекліший грішник — якщо він лише раз помолиться цією Коронкою, він удостоїться милості від Мого безкінечного милосердя».
Безумовно, є ризик, що деякі люди зрозуміють цю обітницю Ісуса магічно, нібито спасіння можна отримати за помахом чарівної палички, автоматично, звершивши певний ритуал, у цьому разі — прочитавши Коронку до Божого милосердя. Треба пам’ятати, що ніхто не зможе увійти до Раю, не будучи зодягненим у благодать. Без стану благодаті неможливо увійти туди. Про це Господь нагадує в одній із євангельських притч, розповідаючи про чоловіка, який прийшов на весільний бенкет без весільного одягу. «Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, та й каже йому: як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. Тоді цар сказав своїм слугам: зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…» (Мт 22,11-14). Також сказано, що в Небесний Єрусалим не увійде ніщо нечисте.
Обіцянку Ісуса святій Фаустині слід розуміти так, що, помолившись Коронку до Божого милосердя, помираючий може отримати дар покаяння, а покаяння приведе його до благодаті. А благодать нерозривно пов’язана з покаянням і веде до бажання примиритися з Богом у Таїнстві Сповіді. Неможливо прийти до співзвучності з волею Господа, якщо немає прихильності до того, що Він установив для примирення. Отож, якщо помираючий приходить до тями, то виказує своє покаяння бажанням посповідатися. І в цьому разі, навіть якщо він помирає так і не посповідавшись, він спасається.
Боже милосердя проявляється не в тому, що Бог робить вигляд, ніби ми не згрішили, заплющує очі на наші гріхи. Плоди Божого милосердя не можуть проявитися, якщо людина не покається у своїх гріхах. Божественне милосердя спонукає до покаяння, а прощення слідує за цим покаянням. Таким чином, милосердя Бога щодо помираючого грішника виявляється в тому, що Він спонукає до покаяння. А справжнє покаяння завжди містить, як мінімум, намір посповідатися, оскільки сам Бог установив це Таїнство для відпущення гріхів.
Якщо людина перебуває у стані тяжкого гріха, то вона не може спастися без покаяння і відмежування від гріха. Коронка до Божого милосердя, якою молиться сам помираючий або хтось у його присутності, спонукає його до покаяння. Саме так належить розуміти слова, записані святою Фаустиною Ковальською
Переклад CREDO за матеріалами: Ольга Скакун, Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
